Про успіх і успішних, і про метелика
В одному селі зустрілися двоє хлопців. Один був місцевий, а інший приїхав із міста у гості. Вони познайомились і розмовляли. Хлопчина із села уважно слухав цікаві розповіді про життя місті, про сучасність, про нові винаходи. В один момент розмови повз них пролетів метелик. Міський хлопчина вмить зірвався з місця помчав за тим метеликом. Місцевий побіг теж і здивований питає: «чому ти за ним побіг?» «щоб зловити!» відповідає той. «А навіщо його ловити?» ще більш здивовано продовжує. «Ну, як навіщо ? Щоб мати!» і на цих словах метелик нарешті був у руці.
Хлопчина був такий щасливий, що навіть не попрощавшись, вигукуючи побіг додому показати іншим! А здивований хлопчина повернувся додому дуже задуманим.
За вечерею мати, зауваживши дивну поведінку сина, запитала: «Що трапилось?» І син нерішуче розповів. Прочитати все »
Господь тебе питає: “Чи ти бажаєш …. ?” Яке свідчення ти даєш іншим?
Христос Воскрес! Дорогі браття і сестри ми продовжуємо звіщати Христове воскресіння і свідчити надію на життя вічне, яке нам дарує Господь. Це Торжество і це свідчення дало початок місійній діяльності апостолів, яку тепер ми успадкували. Тепер ми нагадуємо цьому світу про те, що Бог нам приготував на небесах вічні оселі. Ми віруючи у Сина Божого, який зійшов з небес воплотився, жив серед нас, вмер за нас і воскрес задля нас і нашого спасіння, ми стаємо спадкоємцями Царства Божого. Ось тому, кожного разу в Божественній Літургії ми проголошуємо між нами “Благословенне Царство Отця і Сина, і Святого Духа”.
Проголошуємо і творимо
Не вистачає лише сказати, але слово має воплотитися, статися видимим. І так , як кожен з нас залучений до цієї святої місії, ось кожен має відчути відповідальність за видимість цього Царства між нами. До храму приходять різні люди: хто з цікавості, хто з потреби, хто задля спільної молитви, хто задля сліжіння Богові, а хто задля бажання єдності перед Отцем небесним із своїми духовними братами-сестрами. І хоч ми приходимо до Бога, але ми також дивимось один на одного і в нас в голові виникають різні думки. Як би було добре, щоб наша поведінка і наше спілкування було би джерелом добрих думок для інших. Щоб, дивлячись на нас, інші славили Бога!
Які думки викликав розслаблений, що лежав при овечій купелі? Прочитати все »
Розпочались вибори єпископа Риму (2025)
Парохи-кардинали місцевої Церкви міста Риму, яку визнають як першою у вселенській, зібрались розпізнати Божу волю у тому, хто їх очолить.
Кожен з них, згідно їхнього покликання, стає відкритим бути знаряддям Святого Духа. Це велика відповідальність перед віруючими, до з якими вони звершують їхнє особливе служіння. Їхнє одне рішення, а наслідки будуть численними і на всю Церкву.
Тому вони обмежуються від світу і віддаляються від світового крику, щоб бути ближче один до одного і щоб разом почути Божий голос, і щоб разом розпізнати Божу волю у цьому етапі Історії Спасіння. Прочитати все »
Що знищує у нас надію, а що скріплює її?
Дорогі браття і сестри, Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Ось так ми звіщаємо впродовж 40 днів цю Пасхальну радість, яка перемінила журбу і смуток апостолів, яка запрошує нас до виходу із грішної темряви безнадії до світла надії!
Ось так ми будемо пригадувати один одному, що Христос своїм воскресінням і перемогою над смертю нам дарував надію на вічне життя з Ним!
Ось так ми можемо свідчити не християнам Христа розпʼятого, що віддав Своє життя за нас грішних, але і воскреслого, що покликав нас до святості. Прочитати все »
Пасха – це Торжество Воскресіння Христа, що дає надію чи це просто така традиція?
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 20, 19-31.) ми згадуємо про радісну подію воскресіння Ісуса, який прийшов до своїх учнів і дарував їм мир: “прийшов Ісус, став посередині й каже їм: “Мир вам!”” Доречі, це було не тільки привітання за звичаєм, це було справжнім даруванням миру тим, хто зі страху перед смертю закрились у домі.
Події переслідування, хресної дороги та смерті Ісуса дуже сильно вплинули на життя апостолів. Вони закрились від усіх у своєму страсі і переживали, щоб зберегти своє життя. Хоча раніше всі хотіли віддати своє життя за Ісуса. На жаль страх став сильнішим за їхні емоційні обіцянки. Тепер вони закриті, залякані і збентежені. Прочитати все »
Шлях від безнадії до надії!
Слава Ісусу Христу!
дорогі браття і сестри у Христі найперше хочу всіх нас привітати із завершенням Великого посту. Пригадаю, що для нас цей піст – це був шлях, який ми назвали паломництвом, шлях паломників в надії.
Цей шлях ми могли пройти з великим даром, який Господь нам дарував – дар надії. Цей шлях нам нагадував, що коли ми вирушаємо в подорож, то ми маємо залишити місце, від якого ми відходимо, щоб прямувати до іншого місця. Спочатку ми маємо вирішити напрямок куди рухатись. Таким чином ми отримали запрошення бути тими, що йдуть до надії: до надії в Бозі, в середовищі людей, в надії на вічне життя, тобто у всьому тому, що нам буде давати повне життя!
Коли вирушаємо, то маємо щось залишити за своїми плечима.
Залишаємо той стан, який ми називаємо відчай, або без надія, або розпач. Все те, що нам не дає життя, навпаки відбирає від нас життя.
І хто був уважний до тих тем, які ми порушували, хто сумлінно виконував духовні вправи, які нам пропонували, то й зміг відчути на собі, що це означає залишати стан без надії, щоб наповнитися іншим станом: жити в надії. Зміг особисто переконатись, що краще жити в надії, ніж мучитись в безнадії.
Це щось подібне до того, як ти залишаєш темне приміщення ідучи до світла.
Тобі вже не цікаво перебувати в тій темряві, хоча де декого може бути навіть комфортно, бо в темряві легко сховатися, бо в темряві легко приховати себе, своїй якійсь недосконалості, бо в темряві ти можеш почуватися навіть трохи комфортно, але немає життя в темряві. І тому природнім є йти до світла. І щоб йти до світла, це означає освітити сторони свого життя. Щоб твої недоліки вийшли наверх. Прочитати все »