Їх було двоє і обоє мали грішне минуле…
автор о.Віталій ~ Лютий 7, 2010
Ці двоє розбійників виднілися на очах у всіх, вони були на найпочеснішому місці. Саме їм грішникам, і нікому із святих не було дано бути так близько до найдостойнішого, на такому великому місці. Мабуть було дуже багато достойніших від них, які можливо не мали темного минулого, які відзначалися великою побожністю та ревністю, але … Але чомусь вибір впав саме на таких, які були посміховиськом народу та ганьбою для сім’ї. Чомусь давні книги писали, що саме вони будуть тоді, коли відбудеться найважливіший крок в Історії людей.
Хто з нас без гріха? Хто ніколи не робив помилки? Хто скаже, що він бездоганний? У кожного з нас є темні місця в історії нашого життя, які далеко не були найкращими, деякі недосконалості нас переслідують ще й по-сьогодні.
Ідучи по дорозі життя, я не раз даю собі це питання: “Чому я такий?”
У притчі “про Доброго батька” можемо ще раз подивляти Велику Любов батька до сина. Можливо на перший раз виглядає, що батько був дуже наївний, бо дозволив синові розтратити все своє майно, але дивлячись на завершення притчі, побачимо, що батько хотів лише одного – показати свою жертвенну любов, що є безкорисливою, нематеріальною, безумовною. Правдива любов, котра вміє чекати, прощати і, навіть, втрачати. Любов, котра хоче одного – добра для іншого, щоб той був наповнений любов’ю. батько хотів, щоб син любив так, як батько.
