Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри у Христі,  в уривку Євангеліє від Матея 19, 16-26 ми читаємо про зустріч одного юнака із Ісусом. Вражає, що цей юнак відразу кличе Ісуса “Учителю”, але Ісус жодного разу його не називає своїм учнем. Чи назве нас Господь “учнями”?
Вражає, що ім’я того юнака нам не відоме й досі, а причина тут проста: бо ця історія не мала продовження в ньому. Ця історія закінчилась на тому, що цей юнак відійшов геть, не пішов за Христом. Він зробив свій вибір: залишився невідомим. Подібно до тих, котрі не хочуть йти за Христом.
Хочуть бути добрими виконавцями різних законів, щоб було, як вони кажуть « все добре», щоб нікому нічого поганого не зробити. Хочуть виглядати вихованими і етично правильними. Ще змалечку їх часто хвалять за їхню зразкову поведінку, але вони ніколи не зможуть почути: «ти є учень Ісуса, ти Його послідовник, твоя мова і поведінка тебе видає».
Отож, чи визнає нас Господь “своїми учнями“?

Все було добре до того моменту, коли треба було дати відповідь. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, історія про Боже Царство (Євангеліє від Матея 18, 23-35) показує нам, які мають бути відносини між нами. Слова молитви: «хай прийде Царство Твоє» пригадують у цій історії інші слова «прости нам, як ми прощаємо нашим винуватцям».

Ісус нам пригадує, що Боже Царство живе по законах Божих, які в основі мають Любов. Через Боже прощення ми пізнаємо Божу любов, яку можемо поширити на наших ближніх і так об’єднатися довкола Небесного Отця.

Бог запрошує людину до наслідування
Бог у Своєму Царстві є першим виконавцем Своїх законів і цим показує нам приклад. Це ще більше показує важливість повірити Богові і будувати Його Царство між нами. Бо виконавши Його заповіді, ми поширюємо Боже царство і його наслідки на все наше життя: на нашу сім’ю, наші спільноти. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея 17:14-23 ми чуємо пояснення Христа про слабу віру, яка була не достатньою у боротьбі зі злом.
Такі поняття, як сильна і слаба віра, дуже часто звучать перед апостолами. Вони пішли за Христом повіривши Йому, але наскільки ця віра допомогла їм зробити наступні кроки у виконанні Божої волі?
Як переконуємось з цієї розповіді та інших ситуацій, апостоли проявляли свою малу віру: тому сперечались з Христом, думали про власну користь, захоплювались лише могутніми вчинками, в часі випробувань наповнились страхом.

бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.

Саме ці слова є дня нас поясненням, чому інколи, а може часто, ми не дозволяємо Богові сповнити Його волю тут на землі, кажучи, що це неможливо.
Скільки раз було почуто: це не можливо, щоб жити святими, виконувати заповіді, прощати, любити, жити по-Божому, вигнати зло із свого життя…
І це все говорять не атеїсти, а люди, які називають себе віруючими, християнами. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, Торжество Преображення нашого Спасителя – це запрошення для нас, щоб ми, подібно до учнів, увійшли в Таїнство Божого життя. Це є пригадка кожному, що шлях Ісуса – це шлях від землі до небес, від земського до небесного, це шлях на зустріч з Отцем та на зустріч зі святими і праведними.
Ніяка земська радість та матеріальне благо не може уподібнитися до радості і блага від зустрічі із Творцем.

Земське до земського
Бажання апостола Петра поставити намети і замешкати тут на землі є пригадкою, що людина вже від віків хоче, щоб Бог та святі мешкали між нами. Це бажання на жаль виявляється лише у баченні земського раю: добре нам тут бути і тому, хочу тут бути завжди.
Але хіба Бог має бути в рукотворних будівлях? Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, розповідь про помноження хлібів описана в Євангеліє від Матея (14, 14-22.) показує Ісуса, який дбає про потреби людини, котрий зважає на життя людини: яка має щось їсти, десь відпочити.

Водночас Христос пригадує нам про важливість нашої єдності у потребах. Адже у час трудностей у нас може проявитись егоїзм і кожен може думати лише за себе. Мовляв, якщо сам за себе не подбаєш, то за тебе ніхто не подбає. так тепер живуть невіруючі і так виховують своїх дітей.

І так апостоли хотіли відпустити людей, щоб ті самі подумали про їжу, а почули від Христа: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.»

Бог пригадує про те, що в раю Він давав людині плоди вічного життя і по-сьогодні дає плоди землі, щоб людина могла жити.

Сучасна культура віддалює людину від думки, що дари від природи це все милість Божа до нас, а ми лише доповнюємо своєю працею.
Зауважмо, що ми звикаємо до думки, що все можна купити у магазині, і таким чином магазин стає нам «подателем життя», але вже за гроші. А земля і людські старання ? забуваються…
Коли забудемо за Бога, тоді хтось відчує себе «божком» і він буде вирішувати долю людей… що і бачимо сьогодні в економіці.

Чи ми допомагаємо один одному у наших спільних потребах? Читати далі »