Духовні роздуми

Дорогі Браття і сестри у Христі, в день Різдва Івана Христителя ми згадуємо про нього як про того, хто дістав титул від самого Ісуса Христа:“Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя, однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього” (Мт. 11, 11). Він водночас великий і малий! Таким чином своєю величчю показує, ще більшу велич тих, хто увійшов у Царство Боже, каючись зі свого грішного життя.
Дивним було його народження, адже від неплідних та й у похилому віці батьків роджений. Можемо сказати, що його народження було виключно Боже діяння, як також особлива місія: стати пророком Всевишнього і предтечею Месії.
Зауважмо, що від утроби матері своєї він вже пророкував. А ще більше вражають пророчі слова його батька-священика, як це описано Євангеліє від Луки 1,76-79:
“ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру”. Читати далі »

3,040 total views, no views today

Із історії про гадаринських біснуватих нам відкривається духовна закономірність: коли приходить Ісус, то зло бентежиться.
Ця неспокійна поведінка викликана страхом про наближення тут кінця присутності зла. Воно вимушене втікати до іншого місця, щоб там затаїтися і впливати на життя інших людей, щоб потім їх знищити, як то стадо свиней.
Отож не можуть бути разом: зло і добро, святе і те, що веде люди гріха, життя і те, що веде до знищення.
В цій істрії також згадується про людей, котрі звернулись до Христа із дивним проханням, щоб Той залишив їх. Він з повагою виконав їхнє рішення, але нас дивує: що ж спонукало їх мати такий страх перед Ним?
Боялися за наслідки того, що може бути, коли Ісус увійде в їхнє місто?
Так і є, коли Ісус приходить в життя людини, то Він найперше визволяє її від влади злого духа, віддаляє від неї те, що веде її до знищення. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішню неділю ми згадуємо про сотника, якого Ісус підніс до прикладу наслідування віри. сам сотник це пояснює дуже просто тим, що у його житті завжди були такі умови, які допомагали йому зростати у вірі.
він говорив, наказував, просив і його слухали.
святий апостол Павло говорить, що віра народжується зі слухання. А утверджується з послухом.
Це означає, що сотник перебував у середовищі, де була цілковита довіра і досконалий послух. В Нікого не було в думках, щоби не здійснилося те, про що він просить. Ніхто не перечив, не сумнівався, не бунтував, в його домі був спокій і простота у відносинах. Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 6, 22-33) ми чуємо поучення нашого Спасителя про наше духовне життя, яке поєднується із матеріальним. Ісус співставляє одне і друге, показуючи першенство у пошуці Царства Божого, у шуканні Божої волі, служінні Богові, у довірі Отцю небесному.
Коли нам дехто каже, що ми ”народженні, щоб працювати”, бо не праця приносить гроші, а гроші дають тобі добре життя – тоді ми бачимо, що ця ідея суспільства – це є скрите рабство! В якому стаєш невільником, але саме головне, що у тебе просто не вистачає часу на інше, на найголовніше: особисте життя, сімейну радість, вільний час з друзями. Складається враження, що у цей час все зводиться до того, щоб ми клопотались, переживали, всі свої думки звернули лише до того, як вижити серед такої напруги між тим, що є і що від мене вимагають, що я хочу.
В такому стресі приходимо до Бога і просимо, щоб Він вирішив наші проблеми, які самі собі натворили. Хіба це є правдива молитва? Хіба вона нас перемінить, якщо наші прохання є звернені лише на те, що Бог перемінився?

Бог ніколи не змінить Свого задуму! Бо лише Його задум гарантує людині правдиве щастя! Читати далі »

Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 4, 18-23) описано проте як Ісус покликав апостолів, щоб вони пішли за Ним.
Коли вони почули Його голос, вони залишили все: і послідували за учителем. Залишити все і піти вслід за Ісусом – це означало цілковито довіритися Йому. Господь покликав не для помочі йому, не задля короткої зустрічі, але виразно сказав: слідуйте за мною.
Там, де ступає Його нога, там має ступити і нога Його послідовників. Наслідувати Христа – означало пройти той самий шлях, що пройшов Христос. Читати далі »