Духовні роздуми

Дорогі браття і сестри об’єднані у терплячому Христі. У цю третю неділю Святого Посту ми виносимо урочисто хрест, щоб його почитати. Чи можемо ми почитати те, що не любимо? Чи можемо ми цілувати те, що нам не до вподоби? Уважаймо, щоб під цим поцілунком не був «поцілунок Юди»: на зовні одне, а в середині – інше. Сьогоднішній поцілунок хресного дерева нехай буде поцілунком: вдячності за все, що Господь Бог дає, поцілунком любові, котра єднається у милосерді, поцілунком довіри, що виявляє підтримку. Читати далі »

Ось ми вступили у Другу неділю Великого посту. Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога. Ми, люди, сотворені на Його образ і подобу.
Бог хоч і єдиний, але у Трьох особах. Ми їх іменуємо окремо, але Отець, Син і Святий Дух між собою нероздільні. Ця єдність існує завдяки їхній сутності та взаємній Любові.
Без любові не можливо існувати разом. Лише взаємна любов може пов’язати, утримати і дати життя. Господь старається завжди, щоб цей зв’язок любові існував. Знає, що без нього людина, ціле людство приречене на загибель. Читати далі »

Бути священиком нелегко. Бувають такі ситуації, коли твоє серце не може наповнитися радістю, хоча тобі звіщають радісну вістку. Ти не можеш радіти, знаючи, що зло звело із доброї дороги вірних і штучно навіяло їм радість… Вони радіють по своїй слабкості, а ти не можеш.
Ти не можеш втішатися тим, що зло далі продовжує хитрістю зводити людей, даючи їм короткочасну насолоду, яка дає почуття грішної радості.
Ти – священик, ти не можеш втішатися грішною радістю, ти можеш лише далі продовжувати любити. Твоє серце наповнюється радістю лише надією, що грішник навернеться і буде спасенним. Читати далі »

Кожного разу, коли дивимось на ікону, пригадуємо собі, що ми також є створені на образ і подобу Божу.
Коли бачимо ікону припавшу порохом, розуміємо, що це може статися із нами і тоді вже мало хто може розпізнати у нас правдивий первісний образ.
Коли бачимо ікону на неналежному місці, без пошани та використану не за призначенням, то внутрішньо відчуваємо, що так не має бути, адже вона потребує достойнішого місця.  Адже почитаючи ікону, ми виявляємо повагу до того, хто у ній описаний. Коли дивимося на себе чи іншу людину,  ми віруємо, що перед нами образ Божий, котрий ціниться перш за все через те, що він діло рук Творця?
Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога.