Сотник – це паломник надії і не тільки … а ми?
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про сотника, яка описана в Євангелії він Матея (Мт. 8, 5-13) у цьому ювілейному році паломників надії нам відкривається по-іншому. Поведінка сотник перед Спасителем не може залишитись поза нашою увагою. Він – військовий начальник, має багато людей під своїм командуванням, йому виявляють цілковитий послух, але перед Ісусом, простим євреєм, сотник показує не вищість і навіть не приниження, а стан, який ми можемо окреслити словами: довіра, повага і надія.
Коли сотник прийшов, він не говорить наказово «зціли», чи щось подібного. Він не виголошує довгу молитву із різноманітними поясненнями. Він ділиться із своїм болем, він просто ділиться із ситуацією свого життя: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко».
Прочитати все »
Хто з нас важливіший?
.jpg)
Це був звичайний будній день. До храму увійшов спочатку паламар, а за якусь мить співець. Паламар розігрів вугілля для кадила, перевірив свічки, почав щось метушитися між вівтарем і притвором. Співець стояв поблизу іконостасу і щось гортав й мугукав для розспівки, прислухаючись до власного голосу чи з для контролю, чи то задля задоволення.
Паламар став перед іконостасом і милуючись, що все готово до служби, сказав: “Без моєї праці не було б Служби Божої. Хто б відкрив храм, приготував вівтар, кадило, чи запалив лампади?” “Може й так, але без мого співу яка би то була Служба Божа? Мовчання? Я – голос молитви Божого люду!” — відповів співак. “Я — руки і ноги цього святого служіння!” – не зупинявся перший. “А я — її душа!” – не здавався інший.
Бесіда ставала з кожною реплікою різкішою. У храмі ще не було людей, та вже витала тінь гордості. “Без мене храм був би холодним і темним” — промовив паламар, пильно вдивляючись у палаюче кадило і продовжив: “Я стежу цілу службу, щоб вугля горіло, щоб дим піднімався до неба, показуючи як молитва піднімається до небес!” Співець зайшов до захристії і, помахуючи молитовником, тихо, але впевнено заявив: “А я надихаю людей співом, веду своїм голосом їх у молитві. Голос — це молитва серця, без неї служба мертва.”
Не відомо чи би закінчилась ця суперечка про важливість кожного, як би двері не заскрипіли. Прочитати все »
Як ми хочемо прожити життя в клопотах чи в довірі та пізнанні Божої любові?
Тема: Як ми хочемо прожити життя в клопотах чи в довірі та пізнанні Божої любові?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 6. 22-33.) ми читаємо уривок із Нагірної проповіді Ісуса. Правдоподібно ці перші слова Євангелії (Благої вісті) Учитель з Назарету голосив в інших містах та селах тоді, коли їх відвідував із учнями. Тепер ми чуємо ці слова у нашому храмі, у нашій спільноті.
Люди приходили до Христа і слухали ці слова, це було справжнє слово надії. Хтось знаходив відповіді на свої запитання, а для когось – це був поштовх поставити свої нові запитання. Відчувається, що Наука Христа була дуже простою і на прикладах взятих із сотвореного світу, звичайного життя.
Це не були чергові правила, закони, заповіді: що робити, щоб привернути доброту Бога! А це були радше дороговкази як жити з Богом і як жити між собою, щоб було видно між нами Царство Боже, щоб ми дійсно відчувати себе Божим народом, а не поганами. Прочитати все »
Не статус чи досягнення дають гідність і повагу, а Той, Хто тебе створив на Свій образ і подобу.
Якщо ти живеш переконанням, що зараз ти НІХТО, а завтра ти будеш КИМОСЬ, хто прийде той час, коли будучи КИМОСЬ, станеш в одну мить НІХТО.
Але найгірше це те, що ти так ставишся до мене, до інших.
Запамʼятай: ти для мене ніколи не був КИМОСЬ і ніколи не станеш НІХТО.
Саме це мені допомагає зберегти повагу до себе, до тебе, до інших, ким би не були і в які би ситуації потрапили. Прочитати все »
Ісус кличе, але рішення приймаємо ми і цього для Нього достатньо
Дорогі браття і сестри у Христі, у другу неділя після Торжества Зіслання Святого Духа і відразу після неділі “Всіх святих” Свята Церква запрошує нас до роздумів про перші покликання учнів Ісуса, як це описано у Євангелії від Матея (Мт. 4, 18-23). Немов хоче нам пригадати, що кожна справа має початок і подорож до Небесного Царства має запрошення.
Спаситель розпочинає місію.
Він вирішує не сидіти на місці і чекати, щоб хтось до нього прийшов, а Сам йде до людей, щоб зустріти їх і дарувати їм надію.
Його мандрівка нагадує паломництво. Щоправда дехто з Богословів зауважує, що такі його подорожі завжди завершувались відвідуванням храму в Єрусалимі. Особливо це показано в Євангелії він Івана.
У це паломництво він вирішує здійснити не в одинокості. Кличе інших, щоб ішли з ним.
Це означало, що його місія не повинна бути приватною і закритою. А навпаки, у ній має бути залучено багато учасників. Для Ісуса було принциповим обʼєднувати людей. Він немов хотів показати на власному прикладі, що можливо жити разом в любові, можливо разом подорожувати на цій землі, щоб потім завершити свою мандрівку разом у вічності. Прочитати все »
Хіба те, що народилось у любові, вартує знищувати у гніві?
Одного недільного ранку один батько сказав своїм дітям: “Після Служби Божої йдемо “на морозиво”!” Це викликало неабияку радість.
Цієї неділі чомусь молитва в храмі пройшла дуже швидко, можливо через обіцянку батька, а можливо через те, що за звичай літком службу не затягують. Але найнуднішим було чекати поки все у храмі впорядкують. Нарешті дорослі почали виходити. Ох, ті дорослі, поки закрили двері, поки вияснили, хто ще з нами піде на морозиво і ще щось було до говорення … ці хвилини були такі довгі, що діти не витримали і рванули що сили в напрямку місця сповнення обітниці, тобто до нашого улюбленого кафе, де нас вже чекало дуже смачне морозиво. Прочитати все »