Недостойний слуга Божий
Після святочного Богослужіння в день великого празника громада вітала свого духовного пастиря. Від імені усіх слово мала сказати парафіянка, яка відзначалась простотою свого характеру. Із глибоким спокоєм промовила: “У цей радісний день, Вас недостойний отче, хочемо привітати із ….” а далі вже не було чути лагідний і спокійний голос. Бо, почувши слова “недостойний отче”, хто почав шуміти, а хто голосно обурюватися, а хтось відібрав мікрофон. Радісне обличчя священика поступово набирало вираз глибокого подиву… У цей час хор стрімко заспівав “многая літа” і все якось згладилось. Прочитати все »
Сталось так, що на безлюдний острів силою чуда потрапило троє чоловіків. Як виявилось, всі вони були християни, але різних конфесій. Збившись із календарних днів, вони все ж таки вирішили святкувати різдвяні свята, які десь мали святкуватися у найближчий час. Коли приготування до свята завершились, то вирішили підвечір зібратися на Святу Вечерю. Прийшов католик, підтягнувся і протестант, а …. от православний ніяк не приходив. Тоді друзі пішли його шукати.
Легко стати найкращим другом для того, в кого не має друзів.
Один чоловік після воскресіння постав перед судом. Це був дуже складний процес. Не знали, що вирішити.
Друзі зустрілись на вечері і в них зав’язалась розмова. Добрі друзі зустрічаються не тільки, щоб поїсти щось смачне, мабуть найголовнішим для зустрічі є розмова. Смачна їжа, тепла і радісна бесіда мають магічну силу, бо час летить, що й не зауважуєш. І що тут дивного? Слово по слову, смачненьке за смачненьким і час летить. А ще вражає те, що ніяк не хочеться, щоб цей час закінчився. Час від часу виникає думка: добре нам тут бути. 
