Архів категорії: Проповіді

Проповіді

коли би ти зустрів/ла Христа, щоби ти відповів/ла йому на запитання: що хочеш, щоб я тобі зробив?

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, минулого разу, читаючи уривок з Євангеліє (від Маттея 4, 12-17.), ми почули заклик Ісуса до покаяння, звертаючи особливу увагу на те, що Царство небесне є близько, що Бог є близько до нас.
При цьому Бог, який всюди і все наповняє, залишає за нами вибір: визнати Його присутність у нашому житті або ж відкинути Його волю і жити за іншими дороговказами.
В той час, коли Ісус прийшов на землю, Євангеліє нам описує занепад духовного життя у вибраному народі.
Цей народ мав би показувати приклад для інших, а насправді перебував сам у великій грішності. Прихід Божого Сина – це було бажання Бога спасти цей народ і також всіх тих, які повірять і підуть за Ісусом.
Сьогодні ми читаємо уривок Євангеліє від Луки (Лк. 18, 35-43), де описується зустріч Ісуса з чоловіком незрячим поблизу міста Єрихон. Цей чоловік сидів за містом і просив милостиню. Коли почув, що йде велика група людей, то зацікавився і дізнався, що це Ісус. Його цікавість переросла в дію, він почав кричати. Не зважав на те, що йому перешкоджали. Його наполегливість привернула увагу Христа. І коли між ними зменшилася відстань, між ними відбувся діалог. Ісус запитав його “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” Той відповів: “щоб я прозрів!”
Почувши відповідь чоловіка, хочеться наголосити на тому, що він потребує підтримки від Ісуса не в тому, що він вже звик: жебрачити. Він хоче кардинальної переміни – хоче встати на ноги, залишити своє постійне місце перебування, але для цього йому потрібно бути зрячим. І також вражає те, що він йде за Ісусом. Читати далі коли би ти зустрів/ла Христа, щоби ти відповів/ла йому на запитання: що хочеш, щоб я тобі зробив?

Царство Боже є дійсно близько!

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, євангелист Матей пригадує нам про першу проповідь Ісуса після хрищення на Йордані “Покайтесь, бо царство небесне близько” (Мт.4, 17). Ця перша проповідь пролунала не в Єрусалимі, у релігійному центрі, не серед прихильників, як це роблять світські лідери, щоб зробити добрий старт. Ця проповідь прозвучала у Галилеї, у місцевості, яка вважалась поганським краєм, бо дійсно на цих територіях не було зразкового духовного життя. Тому світло засяяло там, де була темрява. Слово Боже замешкало там, де про нього і не згадували.
Люди жили своїм життям, можна сказати безбожним. Kожен витрачав свій час, свої сили на те, щоб вижити серед складних умов того часу, або просто жити лише для себе.
Вони були рабами Римської імперії, вони зазнавали утисків і нікому вони не були потрібні.
А Богу?
А думка про Бога була спотворена. Не випадково у перших словах є згадка про близькість, про те, що Царство небесне є близько. Читати далі Царство Боже є дійсно близько!

Неділя перед Різдвом нам нагадує про історію, яка має продовжитись.

Loading

Дорогі браття і сестри, народження Божого Сина не була випадковість, не була спонтанність, а це сталось як виконання обіцянки людству про спасіння, тобто задля повернення людини до раю!
Тому кожний, хто приймає Божого Сина, той приймає спасіння, свідчить своє бажання бути в раю! Бо де є Бог, там вже є рай!
У цю неділю ми слухаємо довгий родовід Христа, згадуємо всіх тих, які давали життя своїм дітям і давали не тільки земське життя, але також життя духовне, тобто передавали свою віру в Бога. Кожний з них мав певні духовні труднощі, не завжди розуміли Божу волю і приймали її.
Останнім в цьому родоводі був Йосиф і ми чули його історію, пізнали його духовні труднощі. Вражає те, що він залишився відкритий на Божу волю, почув її і завдяки цьому історія приходу Божого сина продовжилась. Читати далі Неділя перед Різдвом нам нагадує про історію, яка має продовжитись.

Відгомін праотців у теперішній час, щоб прийняти запрошення на Велике Торжество

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, у часі цього різдвяного посту із кожною неділею, з кожним тижнем ми все ближче і ближче наближаємося до великого торжества – Різдва Христового.

Ще дві неділі, ще два тижні і ми всі об’єднаємося у подячній молитві за дар приходу на землю у людському тілі Божого Сина.
Сьогоднішня неділя має особливо назву “Неділя праотців”. Сьогодні звертаємо особливу увагу на тих, кого можемо назвати духовними отцями і прикладом віри, їх ще називаємо патріархами.
Святі Праотці – це предки Ісуса Христа, які взяли участь в Історії спасіння та помогли здійснити прихід Спасителя. Саме їх майже всіх ми згадаємо поіменно наступної неділі. Святі Праотці були простими людьми, такими як і ми. Вони були різні і не завжди ми ідеальну поведінку, мали свої немочі, жили серед невірних своїх сучасників, відчували різноманітні спокуси, але кожен із них не відкинув Боже запрошення і таким чином став частиною Божого плану, кожен із них зробив вибір і залишився відкритим для здійснення плану спасіння Людства.
Це ті, хто нам нагадує про гостину, яка мала здійснитись у Вифлеємі, коли мало бути велике торжество народження Божого Сина.
Немов у цій притчі, яку чули, Бог кликав на цю події ще у раю, коли пообіцяв прихід Месії. Але тепер ми знаємо, що різдвяна подія була вшанована не тими, хто були близькими і мали би першими відгукнутись. Не відгукнулись, у кожного була своя причина. Але прийшли вшанувати “недостойні” – чужинці, з далеких країв і пастухи, немов випадкові. Читати далі Відгомін праотців у теперішній час, щоб прийняти запрошення на Велике Торжество

“останній у суспільстві” був звільнений від страху і став першим, хто буде звіщати Добру новину

Loading

дорогі браття і сестри у Христі, читаючи чи слухаючи розповідь Лк. 38 зач.; 8, 26-39. про  Герасин-околицю, відразу навіюється страх. Адже зустріч із біснуватою людиною викликає особливе відчуття переживання, бо не знаєш що від неї чекати, але все ж таки треба бути обережними, щоб не наразити себе на небезпеку.

Можемо тільки уявити, що подібне відчуття страху панувало у кожного, хто наближувався до цього місця. Це означало, що краще уникати таке місце, де є такі люди. Мабуть єдині, хто наближався до цього місце – це були свині, тварини.

Але одного дня на цей берег прийшов Ісус із апостолами і все перемінилось. Це небезпечне місце  стало місцем Божої любові. У любові нема страху, але хто має страх той немає любові. Любов проганяє страх і страх може прогнати любов. Це все те, що ми бачимо у цій історії. Читати далі “останній у суспільстві” був звільнений від страху і став першим, хто буде звіщати Добру новину