Читаючи розповідь про Закхея, можна зауважити, як автор підкреслив недосконалість чоловіка, котрий хотів побачити Ісуса. Здається, що це було зроблено із особливим акцентом і не зовсім делікатно «бо був малого росту», але і не випадково. Читати далі Той, що був малого росту, став великим в очах Христа→
Заклик Ісуса Христа до покаяння був актуальним ще колись тоді і за лишився таким же необхідним сьогодні. Ворог не спить, він постійно ходить за людиною і всіма силами старається її звести. Що ж, йому це часто вдається, але це ще не кінець людині, це же не безвихідь. Бог дарував людині можливість покаятися і навернутися на правильний шлях!
Таким чином той, хто дійсно хоче бути в Царстві Божому, той постійно має пильнувати, щоб бути на правильній дорозі і, якщо зійшов із неї, то має можливість навернутися.
Покаяння і жаль – це різні речі, хоч і дуже пов’язані між собою
Хрищення (з грецької "баптизо") – означає занурення у воду. У нашій мові ми правдоподібно прийняли слово "хрищення" від слова Христос, згадуючи слова: "Ви, що в Христа христилися, у Христа зодягнулися" Зовсім по-іншому розуміються ці давні слова, які мають у собі глибокий зміст живого християнства: Зануритися і зодягнутися в Христа. Зрозуміло, що тут не йдеться про якесь магічне діяння чи чудесне перетворення особи, яка повністю, до останньої волосинки, здійснила ритуал занурення. Переміна особистості здійснюється не в очищенні тіла, а найперше в духовній переміні життя людини. Це духовне життя є в середині людини у душі її і також довкола неї: у культурному середовищі, сім’ї та іншому, що оточує її.
Дорогі в Христі, історія про уздоровлення прокажених пригадує нам про велику Любов Христа до людини і важливість нашого спасіння. Прокажені не мали життя серед людей Бути прокаженим того часу, означало не тільки бути хворим на невиліковну хворобу, але ще й бути позбавленим життя у суспільстві. Прокажені були приречені на загибель ще й тому, що бути тілесно і душевно хворими. Христос повертає їм життя тілесне і суспільне. Після уздоровлення вони могли жити в повноті не тільки у своєму тілі, але ще й у суспільному тілі того часу! Не дивно, що "Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога."
Дорогі в Христі, сьогодні нам до роздумів випадає історія про запрошених гостей, які роблячи свій вибір, відмовилися від того, що їм було приготовлено. (Луки 14,16-24)
Зробити правильний вибір у житті – це мабуть саме головніше і найважливіше у нашому житті, і деколи найважче.
Часто людське життя прирівнюють до річки, події і обставини якої несуть по течії часу. Життя відчуваєш у повноті тоді, коли воно перемінюється, а коли стоїть на місці, то воно подібне до стоячої води, спокій якої насторожує безжиттєвістю.
Від нашого простого рішення залежить наше життя. Залежить майбутнє наше і тих, хто поруч з нами. Читати далі Де має бути початок чи продовження, там робимо чомусь кінець …→