Хай Бог тебе благословить

Збірка дописів по розділу 'Проповіді'

Бог об’явився на Йордані і далі продовжує об’являтися в житті охрищених

Дорогі браття і сестри у Христі, у це торжество Богоявлення Свята Церква запрошує нас стати учасниками Божого Об’явлення людям.

Бог сотворив цей світ і є присутній у цьому світі, але це ще не означає, що Він автоматично визнаний у цьому світі. Ми знаємо, як часто Творець ігнорується: дехто заперечує Його існування, дехто визнає Його існування, але не хоче виконувати Його волю, дехто стає навіть Його ворогом і спокушаючись, стає на сторону зла.

Сьогодні ми згадує Святе Таїнство Хрищення, його ще називають Просвічення, бо воно стає початком чудесного шляху пізнання Бога. Це пізнання не є задоволення нашої розумової цікавості, а дитячий потяг по пізнання того, хто мене любить.

Щось подібно до дитини, котра отримавши багато любові від батьків, тягнеться до них і радіє їхній присутності. У присутності Бога ми просвічуємось! Адже дивлячись у Божому Світлі на цей світ, ми зовсім по іншому відкриваємо його – бачимо цей світ, як вияв Божої Любові, за що хочеться лише дякувати і берегти все, що Бог дарував нам. Прочитати все »

історія скитання Пресвятої Родини є дуже близькою для іммігрантів

Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані у радості Торжества Воплочення, сьогодні Свята Церква нам пригадує про події, що сталися після народження Ісуса.
Йосиф, попереджений у сні, разом із Марією і дитятком були змушений втікати до Єгипту.
Ось так через одну людину – Ірода, Ісус стає скитальцем i вже початку свого земського життя живе долею людини, котра залишає свою батьківщину та йде у незнаний світ.
Така подорож стає для Пресвятої родини продовженням дороги віри. Адже у житті скитальця важливим є довіритись Божому провидінню і тоді відкриваються очі на можливість мати щось краще. Людина у нових обставинах робить сміливі і мужні кроки: пізнання нового, відкритість до незнаного, довіра до незнайомого, надія на краще, любов до чужого. Прочитати все »

Різдво – стати свідками Таїнства Воплочення, де Боже і людське поєднуються

Дорогі браття і сестри у Христі, ще кілька днів залишилось до Торжества Христового Різдва і сьогодні свята Церква запрошує нас до приготування пережиття цієї знаменної події.
Найперше хочу звернути нашу увагу, що у сьогоднішньому уривку (Євангеліє від Матея 1, 1-25.) ми часто чули дивний вислів, що один породив іншого: “Авраам породив Ісаака” і т.д. У цьому є глибокий зміст, що пригадує нам про початок шляху віри, коли Авраам дав духовне життя своєму сину, а той передав своєму і так віра передавалась з покоління в покоління.
Можу з впевненістю сказати, що багато з нас стали немов Авраам: зустріли Бога, повірили в Нього і тепер передають це духовне життя своїм дітям. Як це прекрасно, коли ми творимо цей духовний родовід! Як це знаменно, коли через нас проходить Боже благословення і залишається на дітях, які у свою чергу передадуть своїм дітям.
Таїнство воплочення Прочитати все »

422 total views, no views today

Коли відчуваємо голод, тоді розуміємо, як часто ми відмовлялись від запрошення на “вечерю”

Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію про запрошених на вечерю гостей(Луки 14, 16-24.), ми могли пригадати також подібні ситуації із свого життя, коли ми самі запрошували до себе в гості, або ж і нас було запрошено. І не обійшлось без того, коли хтось не прийшов, не відгукнувся на запрошення.

Звичайно, що були оправдання і пояснення відсутності, щось як було у цій притчі.
Ніхто не ставить під сумнів сказаних слів, більше того ніхто не ставить під сумнів сумлінність цих людей: бо ж треба було подивитись на поле, треба було випробувати волів, бо який же ти господар? А який ти сім’янин, якщо ти не тримаєшся своєї сім’ї?
Всі ці люди показали себе по-людськи із кращої сторони. Та все ж слова господаря: «ніхто із запрошених не покуштує моєї вечері» нас насторожують. Бо в цих словах ми відчуваємо біль, жаль, що так сталось. Складається враження, що відносини між господарем та запрошеними зіпсувались.
Натомість почалась історія із іншими, тими, хто був на дорозі, хто навіть не знав раніше господаря. Прочитати все »

Твій погляд у церкві принижує інших чи піднімає пригнічених?

Дорогі браття і сестри у Христі, у цю неділю ми згадуємо про зустріч Христа із скорченою жінкою, яка описана у Євангелії від Луки  (13, 10-17).

Цей випадок привертає нашу увагу не тільки дивовижним зціленням, але і сам хід подій торкає до глибини і ставить багато знаків запитань стосовно і нашого духовного життя.

Господь прийшов до синагоги, до місця зустрічі людини із Богом. Синагога – це святе місце, тому люди пригодили у цей молитовний дім задля освячення. Щось подібно і ми приходимо до храму, щоб наповнюватися священним і освячувальним.

У синагозі були різні люди, але одна з ним привернула увагу Спасителя. Він подивився на скорчену жінку і сам перший покликав її та забажав зцілення, сам простягнув руки до неї, показуючи цим Свою любов до тих, хто перебуває в полоні недуги, хто не може звести очей своїх до неба, хто пригнічений і скорчений.

Нам, учням Христа, це чудова пригадка, що наше покликання – це бути чутливими особливо до тих, котрі приходять у святе, і ми маємо найперше побачити таких людей і стати частиною історії їхнього життя. Наш погляд, наші обійми, наш близькість – це знаки потіхи і підтримки. Прочитати все »