Юнак зайшов до храму і почав молитися… Його погляд був звернений додолу, та насправді – на образок, котрий тримав у руках.

Помолившись він сів на лавку, що була при стіні і занурився у роздуми. Можна було зауважити, що він час від часу перевертав іконку, дивлячись то на лицеву сторону, то на зворотню.

Старенька бабуся підсіла на лавку поруч… Вона зауважила, як хлопчина довго вдивлявся у фотографію двох жінок, яку потім повертав і вже виднілася ікона Спасителя, розп’ятого. За якусь хвилю завязалася розмова. Бабуся не могла стриматися від цікавості взнати про таємний обряд перевертання ікони, що робив хлопець. Читати далі Дві ікони: давня і сучасна, але одна суть →

Проїзд у публічному транспорті вимагає оплати. Мудрі люди придумали абонементи, щоб мати менше мороки та трохи зекономити. Це радо сприйнялося пасажирами, особливо тими, котрі люблять стабільність і хочу мати гарантію як в оплаті, так і сервісу. Звичайно все це можна мати, коли виконати всі умови зв’язані із користуванням абонементом.
Контроль. В автобус увійшли поважні чоловіки і попросили показати білети та інші посвідчення, що давали би можливість проїзду. Коли підійшли до юнака, який настирливо щось шукав, вдруге попросили, щоб він показав свій білет. Читати далі Що покажемо тоді, коли прийде час контролю перед вічністю? →

Зустрілись двоє. Почали розмову. Тема розмови була спірна. І як це звичайно буває, кожний почав відстоювати свою правоту, свою істину. Почалась завзята суперечка. За якийсь короткий час розійшлися, будучи кожний при свої думці та з твердим переконанням, що його думка є кращою від думки суперника.

Так, як вони були віруючі люди, вони добре знали, що істина є одна і, якщо раніше не було сумніву, хто правий, а хто ні, то тепер кожний запитував себе, чому совість не є спокійною? Все було ясно: десь була помилка, яка довела до конфлікту між двома, до сварки. Читати далі Шукаєш Божу істину, чи відстоюєш своє мудрування? →

Рідкість побачити священика на вулицях міста у теперішній час, швидше можна зустріти вивіску філіалу якогось банка, але коли циган бачить священика і двері банку, чомусь підходить саме до священика, щоб попросити гроші.

“Допоможи мені, отче!” – покірним і жалюгідним голосом звернувся бідолаха до постаті в довгій чорній одежі. Священик зупинився, обернувся і побачив молодого цигана. Тихий голос заспокоїв: “Добре, допоможу із радістю”. Юнак зрадів і простягнув руку. А священик витягнув руку із кишені, в долоні виднілись чорні чотки. Потім припідняв свою праву руку, пальці якої були якось дивно складені, і зробив знак святого хреста над юнаком, пролунали слова молитви: “Хай благословить тебе Господь милістю Своєю…”. Читати далі А ти віриш в Бога так, як хоче цього циган? →

Паломник присів на останню сходинку сходів. Влаштувавшись зручно, простягнув руку. В той час спускались з гори люди і ще з далека запримітили людину із простягнутою рукою. Кожен почав поводитися у свій спосіб. Переважно всі подумали, що він просить милостиню. Дехто дійсно витягнув якийсь гріш і кинув його у витягнуту долоню. Паломник підвів очі і здивовано сказав: “А хіба я просив милостиню?” Читати далі Паломник із простягнутою рукою →