Грішниця стала на коліна і в сльозах почала просити у Бога прощення. Вона щойно зробила гріх. Ще в часі гріха її совість тихо застерігала від гріха, але голос спокуси мабуть був сильніший і сталось те, за що тепер ллються сльози. Було гірко за себе, за свою слабість. Було якось не по-собі…
У такому відчаї жінка задумалася і почала, щось Богові пояснювати. Вона пригадала всі деталі того вчинку і всього того, що було перед тим. І зробила висновок, що неможливо було вчинити по-іншому. Читати далі Грішний спокій приходить після оправдання гріха →

Молодий чоловік елегантно одягнений підійшов до старенького чоловіка і почав розмову про Бога. В його руках була Свята Книга, яку він цитував, показуючи свою майстерність у пошуках потрібної цитати і дивуючи своєю начитаністю.
Дідусь мило слухав і час від часу дивувався: Ох, а у моїх роках не було такої можливості, навіть цю Книгу бачити, моя бабуся лише час від часу мені витягувала стареньку фотографію, де було зображено Ісуса Христа і Богородицю, та й розказувала про любов, про заповіді, про прощення і про те, що коли Син виріс, то віддав своє життя за нас. В кінці вона ставила цю фотографію на стіл і ми молились. Коли вона ховала образок, то наказувала дуже строго, щоб я нікому не говорив ні про їхню розмову, ні про молитву, ні про образок. А то міліція може прийти і може нас наказати, а образок знищити знищити. Коли бабуся померла, я забрав це образок і тепер він є завжди зі мною.

Читати далі Ти зможеш знищити те, що Боже? Якщо ні, то не змушуй, щоб це зробили інші після твоєї “Євангелізації” →

До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому! У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне. Незабаром прийшов час розтавання. Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.

Читати далі Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ? →

До священика підійшли батьки, щоб домовитися про урочисту подію для їхньої дитини: День хрищення. Духовний отець відразу зауважив, що ця подія важлива для цілої церковної громади: “Адже будемо мати нового християнина, нового члена Божого люду!”
Як знаємо, що в часі Хрищення Церква крім благословення і духовного освячення уділяє ще й підтримку для нового хритиянина – хресних батьків. Хресні батьки від імені священика і та від імені Церкви беруть на себе добровільний обов’язок, щоб опікуватися дитиною і вести її духовним провідництвом до пізнання Христової Благовісті.
Кандидати для святого обов’язку прийшли разом із батьками, щоб зустрітися із священиком і отримати дозвіл на хресне батьківство. Це були досить освічені люди. Знали багато молитов і вже не раз стали хресними батьками. Їхня симпатія до дитини була настільки відчутною, що здавалась це була їхня дитина.
Поступово розмова доходила до завершення, але тут випадково в розмові із хресною мамою виявилось, що вона Читати далі Духовне сирітство або про те, як бути “підставкою” в часі обряду хрищення →

Один друг чи то із заздрості, чи то зі злості сказав своєму другу:
«Ось, тебе люди величають і хвалять. Всі думають про тебе, який ти є досконалий і бездоганний, але я єдиний, котрий знає: хто ти є і яким ти є насправді!»
Від такої несподіванки принижений від неочікуваного шантажу юнак просто замовк.
Коли за якусь мить очі обох зустрілись, то в одного з них погляд був дорікаючий і розчарований, що поволі перейшов в погляд зверхньої і задоволеної людини, мовляв: «я тобі ще покажу, викрию правду і тоді весь твій міф розвіється». Читати далі Знати правду про іншого – небезпечно, але це тільки для тих, хто не готовий її прийняти →