Бути священиком – це бути взятим від людей для служіння всіх людей.
Священик не може бути другом лише окремих людей, його дружба має бути відкрита для всіх: святих і грішних.
Священик не може бути духовним батьком лише для окремих привілейованих душ, його духовність має бути доступна для всіх: близьких і далеких.

Священик не може бути незамінимим, бо він сам представляє того, хто запрошує до тісної дружби і є духовним батьком для всіх.

Він служитель Бога і людей. Для нього Бог незмінний, а люди минаючі, тимчасові, непостійні.
Коли він приходить до незнаних йому людей, несе присутність Бога. Бога живого.
Коли він приходить до нової громади, то зустрічає нову родину, де буде батьком, братом і сином.
Коли він розділяє своє життя із прихожанами, то вже не видно кордонів у його серці, і вже не має поділів у його служінні, і вже не замітно різниці між чужим і рідним. Читати далі Бути священиком – це бути взятим від людей для служіння всіх людей →