До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому! У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне. Незабаром прийшов час розтавання. Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.
Читати далі Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ?
Людина складається із матеріального і духовного єства. Вона живе у матеріальному світі і в духовному. Досягає повноту життя, коли уміє гармонійно поєднати ці два світи. Коли ж нема поєднання, тоді приходить криза – це крик душі, яка взиває про допомогу, про зміну, про гармонію.