Жебрак сидів при дорозі і просив милостиню. Він кожного дня приходив на це місце і кожного дня повторював одне і теж: просив, пояснював для чого і дякував. Вже навіть утворилось коло клієнтів, які постійно відвідували його і творили своє діло милосердя. Те, що він довший час не змінював місця свого перебування свідчило, що йому добре йшло саме тут.

Одного дня жінка, проходячи біля нього, зглянулась на його убогий вигляд і жалюгідний голос. Рука потягнулась до кишені і те, що було впало на руку жебрака. Той поглянув та особливих реплік подяки не висловив, а, навпаки, скривився і потім обурився, мовляв: мало. Читати далі Ти знаєш: яка різниця між милостинею і заробітком?, або про те, як можна втратити милість →