У святу неділю мама із дитиною увійшли до Божого храму. Підійшли до ікони і побожно вклонились, відійшли на ліву сторону на своє звичайне місце. Уста матері почали шептати молитву, а дитя спостерігало уважно і потім собі щось почало шептати. Було досить багато людей в церкві і дитинка цікаво розглядала усіх. Оглянувшись назад, вона чомусь насупила брови і покривилась, як виявилось потім, в сторону бабусі, котра стояла відразу за ними. Звичайно бабуся обурилась і буркнула: “Ох, які діти тепер не виховані. Минулого разу ти сміялась з мене, а тепер ще й кривишся. Хіба тебе мама не навчила, що не можна кривитися, та ще й в церкві і до старшої людини?” Читати далі Зло само від себе не береться, його хтось показав
Священик зустрів одного свого парафіянина, котрий вже довший час не з’являвся в церкві. Може була якась хвороба чи якісь труднощі, так пояснював собі святий отець, коли думав про того чоловіка і тепер при зустрічі запитався про справи. Виявилося, що все добре. Тоді священик строго нагадав про те, що потрібно шанувати святий недільний день.