Дорогі у Христі, коли читаємо історію про воскресіння юнака із м.Наїн, сина вдови, відразу привертає увагу те, що померлому було даровано життя. У цьому випадку краще сказати: продовжено життя. Адже вічно він не міг жити на цій землі і день його смерті все ж таки мав колись настати, як це вже було із іншими воскреслими. Воскресіння на цій землі різниться від воскресіння у “вічне життя”.
Тут природно виникає запитання: тоді для чого Ісус воскрешав дитину, знаючи, що по якомусь часі вона знову буде оплакувати свого сина?
Саме для цього хочу запросити нас до роздумів над матір’ю, яка також потребувала свого особливого “воскресіння”. Читати далі Що нас цікавить більше: продовження життя чи дар вічного життя?
Бачити священика у церкві – це звично і правильно. Бачити священика біля церкви, в якій і двері закриті і людей довкола немає – це вже привертає увагу і спонукає до думки: що то щось сталось? Хіба може щось статися із священиком дивного? У них все просто: служать Богу всюди і повсякчас.
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми чуємо уривок Нагірної проповіді Ісуса Христа. Це була перша проповідь. І була вона звернена до учнів. Це були настанови Месії, котрий прийшов спасти світ через Добру новину.
Бог нас приймає такими, якими ми є, але Він завжди кличе нас до змін, отже Йому не подобається, що ми залишаємось такими, якими були раніше, тобто грішниками. Він хоче, щоб ми були кращі. Слово “покаяння” означає зміна життя.
Зустрілось двоє незнайомих людей. Після короткої розмови виявилось, що вони мають спільного друга. Цей друг в обох був великим авторитетом і обоє вважали за велику честь бути його друзями. Кожний розказував про те, яке велике значення для нього має ця дружба. Висновок був простий: спільний друг був важливий для життя обох і вони не мали в цьому найменшого сумніву