Хай Бог тебе благословить

Збірка дописів за Грудень, 2014

Вдячність – пам’ять про доброту, яку ти відчув на собі

Дорогі браття і сестри у Христі, історія в Євангелії від Луки нам описує дивну подію, у якій показано Божу любов до потребуючих людей і дивну поведінку тих, котрі отримали те, що хотіли, але чомусь не прийшли навіть подякувати (Лк 17. 12-19)
Зрозуміти прокажених ми можемо, а от найти якусь оправдовуючу причину на їхню невдячність, нам вже важче, а хіба є якесь оправдання на невдячність? Вдячність – це підтвердження пам’яті про отриману доброту, це визнання ласки і милосердя, що отримали.
Просити – це природній інстинкт
Від самих перших хвилин життя дитина виявляє свої потреби і у різний спосіб просить: плаче, простягає руки, ласкаво вдивляється… Прочитати все »

Любимо Бога – вибираємо те, що хоче Бог. Хіба є щось краще?

Дорогі браття і сестри у Христі, притча в Євангелії від Луки 14:16-24 немов показує культурні відносини між людьми. Складається враження, що Христос хоче нас повчити якоїсь форми поведінки на прикладі господаря і запрошених друзів, де є ласкаві запрошеня і вічливі прохання про вибачення із оправдовуючими причинами. Але, строгість господаря в кінцевій частині притчі показує, що зовнішня вічливість і вічлива форма поведінки не є ознакою ні любові, ні пошани. Прочитати все »

Ікона “Безликого різдва”

Іконою називаємо малюнок із символічним зоображенням, у якому є глибокий зміст. Читаючи символи, можемо відкрити особливе послання.
Перед нами є особлива ікона із особливою назвою “Ікона безликого різдва”. Назва дещо насторожує. Ми звикли чути про ікону “Різдва Христового”, “Різдва Богородиці”, а от саме таку назву “Безликого Христа” мабуть зустрічаємо вперше.
Вдивляючись в саму ікону, можемо зрозуміти чому так названо, але при цьому виникає наступне запитання: Чому так намальовано, або, як кажуть іконописці – Чому так написано чи відтворено?

Безликість – пустота?
Вдивляємось і зауважуємо, що на цій іконі дійсно є безликість. Є зоображена жіноча постать і дитяча. Обоє не мають ні очей, ні уст, ні вух, ні носа. Немає конкретного обличчя, тільки обриси. По-церковному – це безликість. Дивно, правда?
Дивлячись на них, ми не можемо сказати: вони веселі чи сумні, задумані чи відкриті до спілкування. Ми навіть не можемо запевнити, що вони живі. Пустота вказує на пустоту. Прочитати все »