Дорогі браття і сестри у Христі, дорогі друзі! Кожного року, завершуючи старий рік, готуємося до зустрічі із Новим.Особливу увагу ми приділяємо побажанням. Зауважив, що люди часто бажають один одному те, що самі би хотіли мати. Дивує, що для декого побажання – це можливість пожартувати, бо бажає речі неможливі, або ж те, що викликає сміх, несерйозність. Промовляємо добрі слова побажань, але чи віримо в них? Читати далі Особливий рік і особливе привітання: будьмо милосердні, як Отець→
Дорогі браття і сестри, 10 прокажних молитовно благали про Боже милосердя над ними. Господь змилувався над ними і мить зцілення настала.
З продовження історії бачимо, що не всі повернулись, лише один забажав подякувати і воздати хвалу Богові. Вдячність – це вияв пошани і вияв прийняття милосердя.
Бог нам багато виявив Свого милосердя і далі виявляє його щодня. Як ми виявляємо Йому нашу вдячність?
Одна із форм вдячності – це принести радість. Як ми приносимо радість нашому Небесному Отцю? Читати далі Ісусе, Наставнику, змилосердися над нами! А що буде далі?→
Дорогі браття і сестри, уривок із Євангелії від Лк 18:18-27 розповідає нам про зустріч юнака із Ісусом. Той запитується у Христа. “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” Відразу відчувається великий рівень духовості юнака. Багато людей приходили до Спасителя і більшість з них просило про земські потреби, але одинокі випадки, коли хтось звертався про духовне. Ось цей юнак ціаквиться життям потойбічним. Думаючи про нього, запитаємо і ми себе: як часто ми в наших молитвах питаємо в Бог про наше спасіння, про вічність, про те, що нам робити для духовного зросту. Читати далі Або смуток, або радість…→
У парку прогулювалась молода мама з дитиною. Дитя лежало спокійно у візочку. Неподалік під деревом сидів на лавці чоловік похилого віку і спостерігав за всім, що діється довкола. Мати із дитям, зупинившись біля нього, вибачилась і попросила дозволу сісти на лавці. Чоловік щось буркнув незрозуміло. В цю ж мить пролунав телефонний дзвінок. Жінка взяла телефон і відповіла. Бесіда була короткою, бо дитина почала плакати і вимкнула мобільник, сказавши: “вибач, я мушу була біля дитини. Тобі пізніше зателефоную”.
Зворушливо було спостерігати, як вона нахилилась до дитяти і прошепотіла: “Прости мені …все добре. Я тут, біля тебе”. Дитина заспокоїлась.
Жінка сіла знову на лавку і вже в друге звернулась до похилого чоловіка, що дивно дивився на молоду маму. Вона не сміливо сказала: “Простіть будь-ласка, що потурбували ваш спокій”.
Нарешті чоловік вимовив чітко слова: “Я вже спостерігаю за тобою 5 хвилин. І за цей час ти постійно у всіх просиш вибачення. Навіть за те, в чому ти не винна.Чому?” Читати далі Прощати потрібно навчити→