Дитина бавилася у своїй дитячій кімнаті, коли до них прийшла в гості одна сім’я, в котрій була також маленька дитинка. Дорослі познайомили дітей, запрошуючи їх до спільної ігри, а самі пішли до великої кімнати згадувати минуле.
Маленька господиня продовжувала бавитися своїми іграшками, а маленька гостя стояла в сторонні і спостерігала, але це тривало не довго, бо за якийсь час вона вийшла із кімнати, а незабаром в маленькому наплічнику принесла свою іграшку. Це була її улюблена лалька. Тепер можна було бачити, як обоє дітей щось угу-каючи бавились своїми іграшками.
До дорослих доносився час від часу сміх дитини і гості заспокоїли господарів: “це наша так бавиться!” Але за якусь мить пролунав плач. Всі насторожились і підійшли до дитячої кімнати. Читати далі Що важливіше: сіяти діла милосердя чи випрявляти помилки?