Хай Бог тебе благословить

Збірка дописів за Жовтень, 2019

Відкрити коло взаємної доброти, як це Бог зробив задля нас

Дорогі браття і сестри у Христі, уривок (Луки 6, 31-36.), який починається словами: «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само!» є частиною Нагірної проповіді Ісуса, яка починалась словами про Блаженство: «Блаженні ви…»

На цій горі стояли всі: Учитель та учні. І мабуть, тоді вони вперше почули, що вони є щасливі, блаженні! Навіть тоді, коли цілий світ кричав: які ви нещасні! Але Ісус, дивлячись на них: говорив їм про блаженство, в яке вони увійшли! Це блаженство приходить є не від того, що ти маєш, але від того, що ти відчуєш погляд Бога на собі, відчуєш себе любленим.

Наступні поучення як і апостолам, так і нам, дали розуміння, що є потреба передати цю любов іншим. У цьому можна буде побачити різницю між правдивими віруючими в Бога, учнями Христа, та поганами, тобто безвірками, або ж тими, котрі визнають існування Бога, але не дозволяють сповнитися Божій волі, як це сталось у випадку ізраїльського народу, що закрився у собі: «Устами почитають, а серце далеке».

А тепер ми, котрі називаємо себе християнами, якщо не побачимо цю різницю, то яка буде нам заслуга?
Яка є різниця між нами і тими, які не є християнами? Як часто закидають нам, що ми не подібні на Свого Учителя-Христа! Прочитати все »

Він зустрів їх при роботі, невчасно, недоречно і взагалі все сталось поза всякою людською логікою …

Дорогі браття і сестри об’єднані довкола Христа, читаючи розповідь євангелиста Луки про проповідь Ісуса на березі Генезарецького озера (Луки 5, 1-11), ми можемо сказати, що це дійсно була чудесна подія, хоча зрозуміти її в повноті могли мабуть лише Симон Петро, Яків та Іван.  Саме вони знали, що насправді сталось: зустріч Бога і людини. Ця зустріч вплинула на їхнє життя. Разом з ними і ми запрошені стати учасниками цієї зустрічі.

Людина була і чи залишилась такою?
Як раніше, так і сьогодні ми бачимо людину, яка постійно працює, щоб жити, трудиться як день, так ніч, щоб прожити не на марно… Людину, яка думає про себе, яка звикла сама вирішувати свої труднощі, яка хоче бути успішною і якій важко прийняти неуспіх. Це суспільство, особливо тепер, хоче нав’язати стиль життя під гаслом: скільки ти заробляєш, такою ти є людиною! Чим більше заробляєш, тим більше ти є людина! велика небезпека криється за таким гаслом. Вистачить лише пригадати, що стається з людиною, якщо вона не змогла вписатися цей “неписаний закон”: відчай, смуток, почуття непотрібності… Скільки є таких, котрі бояться “сісти комусь на шию” через хворобу, безробіття чи інше?

Бог був і залишився тим, ким Він Є! Прочитати все »

Крихти віри і обильність Божого милосердя

дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні ми знову читаємо притчу про жінку поганку, яка просила про оздоровлення своєї дочки(Євангеліє від Матея 15, 21-28.).

Те, що мати просить за свою дитину – це для нас є звичайною поведінкою матері. Подібні історії ми зустрічаємо  часто: кожна добра мати не може бути байдужа до своєї дитини і тому завжди готова йти «хоч на край світу», що хоч трохи допомогти своїй дитині. Але у нас може викликати подив те, як Господь ставиться до неї.

Бо слова про помилування, про утіху всіх втомлених та обтяжених у цій ситуації не співпадають з дійсністю. Вона повірила і прийшла, а Він?

Не важко зауважити, що на початку її звернення Христос немовби не звертає на неї увагу.

Лише після того, як його апостоли об’єднані підійшли до Учителя, Він перериває тишу і починає діалог. Діалог виявився не простим. Прочитати все »

Між страхом і любов’ю … Між «це лише мені» і «для нас усіх» …

Дорогі брати і сестри у Христі,  притча про доброго господаря, який виявив велику довіру своїм слугам, даючи їм свої скарби, нам нагадує наші відносини з Богом, Котрий нам довіряє дуже багато. У притчі показано, що не всі принесли радісну вістку, повертаючи з примноженням дари, дехто показав себе лукавим та лінивим, бо «закопав довірений йому скарб». Чому так сталось? Чому одні несуть радість своїми дарами, а інші – смуток?

Який образ Бога ми маємо? Прочитати все »