Хай Бог тебе благословить

Я не один. Мені цього достатньо

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Липень 20, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис
Одного дня, ти мене запитав: як у мене справи?

Я відповів, що справи ідуть погано. Тоді ти відразу почав розпитувати про них і справді почав цікавитись ними до деталей.

У слід за цим прийшли твої повчання, які я вже давно знав і про це тобі сказав. Тоді ти почав мене переконувати, свідчачи прикладами життів інших людей, як вони переборювали подібні проблеми. Але я і це не сприйняв, тому реагував байдуже на це, підтакуючи головою. Мої очі дивились на тебе, а серцем був десь далеко…
Через якийсь час ти замовк. Я теж продовжував мовчати. Прийшла тиша, якась дуже дивна тиша. За хвилю пролунав твій милий шепіт, у якому були прості слова: “Тебе хоч не розумію, та все ж хочу тобі допомогти. Буду молитись за тебе і дуже вірю, що Бог тобі допоможе і вірю також в тебе, що цю кризу перебориш… і все буде добре. так… все буде добре.”

Знову настала тиша, у якій ми були просто присутні, немов насолоджуючись свіжим подихом надії.

Так, саме цього я потребував. Потребував не так розуміння, як підтримки, віри у моє майбутнє, відчуття присутності того, хто бажає мені просто добра. Потребував не повчання, а того, хто мені дасть надію і скаже те, у що я перестав вірити: все буде добре.
Та все ж найбільше хотілось переконатись, що я не один, тобто не самотній.

Переглядів було:428

1 відгук

  1. Ulyana

    Гра в радість…
    “Що це таке?” – запитаєте ви. “Гра в радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти” – відповіла маленька дівчинка із роману Е. Портер “Поліана”.

    Все почалося з того, що одного разу пастору Віттіеру, Поліанниному татові, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та порахував скільки разів у Святому Письмі Господь закликає Своїх вірних до радості.
    Вийшло – понад вісімсот разів!

    Отож: “Коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевне, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися,” – сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь.

    Саме ті “радісні тексти” й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської станції
    замість ляльки прислали милиці.
    “Треба молитись завжди і не занепадати духом” (Лук.18:1б)
    Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте!” (Фил. 4:4)

    А ще… нас чекає Царсто Боже, де смутку немає.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.