Хай Бог тебе благословить

Дати Богові місце у житті

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ Січень 9, 2008. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

dyskПочалась подорож. Група зібралась весела і компанійська. Ми полюбляємо подорожувати. Змінюєш місце твого перебування, щоб побачити: іншу місцевість, інших людей, інший стиль життя. Та найцікавіше стається після подорожі. Повернувшись додому, вже по-іншому дивишся на своє життя. І звичне стає особливо цікавим, немов новим.
Я вже одного разу думав, що за час мого відлучення щось поміняли, але виявилось, що змін не було. Значить, зміни стались у мені. Від того часу мене все більше манить подорожувати. Таких людей, котрі потребують змін, зібралась не мала групка.
І ось, всі в очікуванні програми. Після молитви та благословення на подорож туристи з терпеливістю очікують на перегляд фільму або на прослуховування цікавих мелодій.
Я був відповідальний за цю частину і тому, витягнувши диск із фільмом подав шоферу, а сам зручно вмістився на своєму місці. Всі затамували подих. За якусь мить з’явився синій екран і завмер у тому стані. Минуло трохи часу, але все залишалось без змін.
Мені довелось втрутитись і дещо підправити. Техніка деколи підводить. Кілька спроб, але цього разу всі невдалі. Я починаю хвилюватись і бентежитись. Бачачи, що є труднощі. мій товариш поцікавився проблемою, але мені було не до пояснень. Було одне на голові – програма зірвалась. Прикро, але тут, що поробиш? І почались нарікання, які ще більше підсилювались від невдалих спроб. Врешті я змучився і сів збоку, вже відтепер обдумуючи сварку із компанією автобусу.
Потім прийшли більш добрі думки, які поступово пов’язались із Богом: «Боже, за що таке покарання? Чому така банальна проблема може перешкодити програмі подорожі? Чим провинились ці люди і я?». Врешті беру молитовник і продовжую молитись. У цей час мій товариш пробував розібратись у проблемі із технікою, а я вже дав спокій і змирився.
Моїм великим здивуванням було те, що після чергової спроби, все запрацювало і усі почали переглядали фільм. За якийсь час вже й забули, що десь на початках були труднощі.
Один я не міг заспокоїтись. Мене далі турбувала думка про труднощі на початку подорожі. Заспокоєння принесли слова: умій вчасно відійти і дати дорогу іншим. Так і є. Деколи люди хочемо зробити все самі і вирішити всі проблеми самостійно. Коли не виходить, шукаємо якогось пояснення і вини. А все дуже просто – потрібно вчасно вступитися і дати дорогу іншим, щоб вони спробували зробити краще від нас.

Багато відомих людей, роблячи великі діла, помиляються і в помилках звинувачують інших. Коли приходить час цих «інших», то все виходить добре, але до того часу, поки вони теж не почнуть думати, що вони незамінимі.
А ти звернув увагу скільки разів ти був у центрі вирішення проблем твого життя, а Бог був у стороні і чекав, поки звільниш йому місце?

Я схилив голову і подякував Богу за науку, подякував також за те, що цього разу дав мені на розум вчасно звільнити місце для людини, котра допомогла по-справжньому

Переглядів було:1321

Відгуків є 7

  1. о..Фірман

    Мені деколи так тяжко з цим змиритися. Але Господь добрий.

  2. italik

    іноді нам так важко дати місце тим, котрі щось роблять краще за нас…

  3. Тетяна

    У багатьох ваших історіях описуються знайомі ситуації, не один раз пережиті різними людьми. І кожен із нас хотів би дістати відповіді на всі наші запитання. А ви, шановний отець Віталій, завжди отримуєте від Бога відповіді і пояснення. Що нам заважає чути Бога? Від чого це залежить і як цьому навчитись?

  4. о.Віталій

    Не на всі запитання отримую відповіді відразу. Мабуть багато залежить наскільки я відкритий Богу, наскільки готовий сприйняти те, що він хоче мені донести. Зрозумів одне, що Бог уміє чекати. Приходить час і настає чудо.
    Навчитись цьому можна: потрібно лише вірити, тобто бачити більше ніж видно простими очима.
    Бог на поміч вам, п.Тетяно.

  5. люба

    дуже люблю подорожувати.Намагалася,читаючи статтю,асоціювати з поїздками.
    так воно є.головне не панікувати

  6. pom2_harry

    Відійти звільнивши місце іншому? Це не людське. Ми йдемо до кінця в певності надії що самостійно вирішимо власні проблеми. Лише в тому моменті коли стаємо в безвиході наступних дій, тоді скручуємось назад. А наперед самих себе нам важко пропустити когось, бо в нього (нашого ближнього) гіпотетично може вийте краще, а може й неможе???

  7. одс

    Влучно представлене!

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.