Хай Бог тебе благословить

Ти знаєш – Тебе пам’ятаю …

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Січень 21, 2008. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

храм,дітиХлопчина кожного разу, коли йшов до школи, забігав на хвилинку до бабусі. Це була коротка зустріч, але дуже приємна для обох. Внук бажав доброго дня своїм щебетливим голосом, цілував бабусю у щоку і ще щось приговорював, а бабуся ніжно його обнімала і давала деколи пакуночок із теплими пиріжками. Потім хлопчина знову щось щебетав і вибігав, поспішаючи до школи. Для бабусі – це була велика подія, до якої вона готувалась ще звечора.
Одного дня, коли пакуночок із пиріжками був вже готовий і спокійно лежав на столі, а двері вже були привідкриті, щоб швидше внук вбіг до хати, бабуся зауважила, що минув звичайний час зустрічі, а внука ще не було. Затривожена підійшла до вікна і почала чекати. Минули хвилини, юнака не було.
Ввечері бабуся поспішила додому свого онука. Як зясувалось, цього ранку він дуже поспішав з друзями до школи, і тому не зайшов. На устах бабусі знову засіяла посмішка і спокій повернувся до її серця.
Цього вечора вони домовились, що кожного разу, коли він буде дуже спішити, то хлопчина покличе бабусю і помахає їй рукою на знак пам’яті про неї.
Минули роки, внук підріс, і далі пам’ятав науку бабусі про пам’ять про неї. Її використовував і в церковному житті.
Кожного разу, коли проходив біля храму, він заходив до нього, молився. Бували також дні, коли він поспішав до місця праці і не міг затриматися, щоб зайти до Божої оселі. Тоді, він зупинявся, робив знак св.хреста і щось шептав. Якщо би вітер доніс цей шепіт до наших вух, ми могли би почути просту молитву: «Вітаю тебе і дякую за все, що ти мені дав. Па… мушу бігти. Ти знаєш – Тебе пам’ятаю».

Переглядів було:1113

Відгуків є 2

  1. oksana

    Дякую!
    Я сьогодні зробила помилку. Гуляючи по місту, я забігла в усі магазини, що аж голова розболілась від побаченого. І вдалені виднівся хрест і я не зайшла у Катедру, я не зайшла, щоб привітатись із Ісусом. Тепер мені боляче, але дякую за цю історію. Я багато зрозуміла.

  2. Емілія

    Це мене зворушило до сліз.Це стосується і ближніх і Бога,адже Ісус повинен (і є) найближчим учасником нашого життя.Як дуже ми повинні про це пам”ятати і цим жити.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.