- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Став свічку, твори діла милосердя, будуй церкви, але все це роби заради свого навернення

Прийшли до храму поважні і відомі люди. Поважні, бо мають поважні посади і поважний вплив та ще й уміють поважно поводитись навіть у святому місці, де всі себе називають рабами. Відомі, бо прославились своїм високим становищем у суспільстві і у бізнесі, а також відомі тим, що не приховаєш і що не приносить добру славу. Саме тому, коли вся та знать пішла ставити свічки, побожний простий люд супроводжував їхню молитву наріканнями: “бач, гріхи свої замолюють”.

От і думаєш собі: а чи можна гріхи замолити? Це щось до чародійства подібне. Магічний знак і все стало іншим. Як би ж то так і було, але так не є. Біда як була, так далі продовжує нищити. Магія не діє. Заспокоює на якийсь час душу, але … душу не обманиш. Душу можна приспати, засліпити, навіть, умертвити, та не надовго. Вона прокидається, просвічується і навіть воскресає. саме тоді переконуєшся, що гріхи не замолюються. Гріх прикрити не можна ніякою молитвою, ніяким добрим вчинком: навіть, якщо храм збудувати.

Колись великі мужі будували храми в подяку Богу, а не як заспокоєння своєї душі від скоєних злих вчинків чи рекламний хід у здобутті позитивних балів. Не відмивали гроші через різні благодійні структури. Бога боялись! Знали, що Бог подачки не приймає, Його не підкупиш, Йому не докажеш на паперах. Люди знали, що все Його і Йому Єдиному належить. Ми лише управляємо цим, але не є цілковитими власниками. Все залишимо із смертю і прийдемо до Бога такими нагими як і прийшли на цей світ. От, лишень душа буде іншою. Стане душа перед Богом і спитає Бог: яка ти, душе? Ти добра? А може ти зла? Кому ти служила? Добру чи злу? Що відповість душа твоя, поважний і знатний чоловіче?

Не скриєш від Бога нічого! Не замолиш, не приховаєш, не обманиш.

А от ВИМОЛИТИ в Бога ласку можна.

Можна самому і можна в інших просити. Людина не раз впаде в гріх, заплутається в сітях спокуси, впаде під тиском злих духів. Чим довше це буде тягнутися, тим менше буде духовних сил змінитися у своєму житті і розірвати окови гріха. Потрібно Ласки Божої, щоб зійшла на людину і освятила душу і вчинила доброю, достойною діл покаяння.

Багатий чи бідний, поважний чи простий, впливовий чи підневільний – перед Богом ти той, хто ти є насправді. Той, ким ти був, ким будеш і хто зараз є, тобто в цю хвилину. Ким ти себе почуваєш у цю мить перед Творцем і Вседержителем, перед Батьком Небесним і Другом, котрий віддав своє життя за тебе, спас тебе?

Своїми силами важко змінити себе. І марні думки, що сам, щось зміниш у житті. Всі ми люди хиткі. Куди повіє вітер, туди і поклонимося. Будеш просити в Бога милості, то теплий вітер Божої Благодаті буде віяти на тебе і добре тобі буде.

Просити в Бога це не так легко, бо потрібно не лицемірити, не підходити із обманом чи поганими помислами. Потрібно довіритися і як убогий чекати на Його милостиню.

Став свічку, твори діла милосердя, будуй церкви, але все це роби заради свого навернення. Коли одного дня душа сокрушиться і сльоза потече, тоді прийде Божа благодать і залікує рани твоєї душі. Тоді будуть і тобі зараховані діла твого благочестя.

А коли тяжить на совісті, то це ти уподібнився до митаря Закхея, котрий зустрів Господа і внутрішньо сокрушився. У нього в серці з’явилося тихе бажання змінити своє життя. Це бажання стало явним тоді, коли грішник почав зрікатися того, що нажив грішним життям. Він захотів повернути все, що пограбував. Багато людей зробили щось подібного. Це Божа Благодать зійшла на них і вони покаялися. Це покаяння сокрушило душу, що людина сама на себе накладала покуту. Покута – це лік для душі: молитва, піст, милостиня, відвідування святих місць, читання духовної літератури, служіння іншим(послушання). Ось так покутуючи за свої гріхи, людина вимолює для себе ласку спасіння, щоб і надалі не впасти у гріх.

Грішник може молитися лише за своє покаяння, за своє навернення, за спасіння своєї душі. Бог таку молитву приймає, бо вона сокрушає і очищає людину. Праведна людина може молитися також за інших, бо “молитва праведного спасає”.

І на закінчення. Церква – це не “Бюро ритуальних послух”, де можна щось замовити, щоб щось вирішити чиїмось молитвами і клопотаннями. Церква – це ворота, у які потрібно зайти, щоб далі йти до Божого царства. Тому не вірте, що можна якось і щось замолити(прикрити). Можна вимолити своє спасіння і вимолити ласку прощення за своє минуле, щоб увійти Боже царство, що є в середині нас.