Коли священику будеш тільки скаржитись на своє життя і не слухати його настанов, то він для тебе стане простим слухачем твоїх життєвих проблем.
Коли у нього просити пораду і не просити заступництво через молитву, то він для тебе стане звичайною розумною людиною.
Коли його будеш слухати лише з цікавості і захоплюватися красномовством, коли будеш захоплюватися красою його співу і богослужбового одягу, то він для тебе стане народним артистом.
Коли будеш просто розказувати про свої недоліки і свої проблеми життя, а не будеш сповідатися в своїх гріхах, то він стане для тебе звичайним психологом.
Коли будеш осуджувати людей у його присутності чи то на духовній розмові викривати хиби інших людей, на сповіді скаржитись на інших, то він стане для тебе співучасником гріха.
Коли на нього звалювати організаційні обов’язки, то він стане для тебе соціальним працівником.
Коли будеш його допитуватися про різні політичні події, про сучасні винаходи, про прем’єри нових фільмів, то він зробить все можливе, щоб дати тобі відповідь, але пам’ятай, що цей час міг би бути використаний ним на духовні речі.
Коли з ним домовляєшся за ціну молитов, то привчаєш його ставитися до Божого служіння, як до працівника ритуальних послуг.
Коли не ставишся до нього з повагою, через те, що це Божий слуга – ти просто зневажаєш і самого Бога.
Коли просто подаєш руку, щоб привітатися і не просиш благословення, позбавляєш себе нагоди отримати Божу ласку.
Коли він провинився і ти не молишся за його навернення, а поширюєш погану славу про нього, то цим викривається твоє зло до Бога через його слугу.
Ось так. Тому, не дивуйся, якщо ти з часом не будеш бачити у священику священика. І не докоряй йому, що він такий. Він просто хотів бути тобі потрібним. Хотів допомогти тобі у житті. Прости йому, що він не мав мужності сказати, що у його житті на першому місці є Бог і служіння Йому.
Допоможи йому, поки ще не пізно. Допоможи йому бути духовним священиком, а не знавцем матеріального світу. Посланцем від Бога для спасіння людських душ, а не служителем ритуальних обрядів.
Як саме? Хм … може почни з того, що покажи йому, що він найперше потрібний тобі в духовному житті. При наступній зустрічі попроси його про молитву… почни з цього…
Слава Ісусу Христу!
Благословіть мене, отче
Слава Ісусу Христу!
о. Віталію благословіть і мене грішну.
Тоді виходит що, що священик насправді є немов дзеркалом моєї душі, вдображення МОГО стосунку з Богом? Лакмусовий папірець мого духовного життя? І те, що я недобре бачу у ньому, бачу тому, що це недобре живе у мені? Господи, ця стаття перевернула в мені усе з ніг на голову. А точніше, навпаки.
Спасибі, о. Віталію. Спасибі.
Слава Ісусу Христу!
Ніколи не думала про священиків саме в такому ракурсі. І при тому, що дуже потребую духівника, ніколи не замислювалась, що й він може потребувати мене, щоб не стати всього лиш служителем ритуальних обрядів! Дякую за нове розуміння.
Слава Ісусу Христу!
Благословіть мене, отче!
Так, дійсно, буває і так, як Ви написали. Але, вибачте, я з вами не зовсім погоджуюсь. Людина, яка вирішила своє життя присвятити служінню Богу, стає відповідальною за всі людські душі ввірені йому. Хто, як не священник має навчити нас простим істинам, сприйнятю Божого Слова. Ми повинні бачити у священику дійсно священика. Так, він має нас навчити добре сповідатися, слідувати Божим заповідям, вислухати, порадити, розрадити, бути терпеливим, строгим, люблячим отцем. І саме йому, священнику, потрібно бути і лікарем, і психологом, і вчителем і соціальним працівником, щоб зрозуміти єство людської душі і вчасно допомогти. Всі ми грішні і щохвилинно нас переслідують спокуси, не минають вони і наших духовних наставників. Потрібно постійно перебувати в молитві, щоб мати в собі силу боротися із спокусами І не бути залежним від матеріальних благ. Як колись святі отці боролись із різноманітними спокусами – постом і молитвою. І при тому вважали себе великими грішниками. Потрібно з них брати приклад. Життя священника має бути прикладом для всіх. На мою думку , воно має бути скромним, щоб нікому не було на думці навіть вести про це розмови (хоча всі повинні знати, що обговорювати дії священника, його життя, його справи – це великий гріх). Спасати душі, навертати заблудших- одна з місій священика. І дуже хочеться, щоб священиками ставали за покликання душі.
Пробачте. Спаси Вас Господи !
Боже мій допоможи мені, я не живу згідно віри в інтернеті. Я живу згідно живої віри у Бога-Отця і Сина і Святого Духа. Боже, прости, що засумнівалась. Це життя таке чудове, що ти мені даруєш, бути дитиною Божою і Бути благословенною сімєю. Дякую вам.
Гадаю відпадуть оті числені “коли”, — КОЛИ діткнешся святости.
Дуже слушні думки у цій статті, про ставлення до богопосвячених осіб, т.б. священиків! Вони, на мою думку, будуть корисні для багатьох осіб, особливо у наш час! Дякую.
“… не докоряй йому, що він такий. Він просто хотів бути тобі потрібним”
Серед священиків завжди знайдуться і працівники ритуальних послуг, і справжні слуги Господні. І кожен з нас буде вибирати до кого йому звертатись.
Мені дуже подобаються Ваші духовні роздуми, але цей чомусь засмутив. За Вашими словами люди зводять священика – слугу Божого з праведного шляху, а в нього бідолашного не хватає сили протистояти спокусам… Та ще до вступу у семінарію кожен вже вибрав ким він буде, – чи слугою Господа, чи “народним артистом”. Слугу Господнього громада не зможе спортити, а буде на нього рівнятись, наслідувати його, вірити і довіряти йому… І подивіться, о.Віталію, на цю проблему якось ширше, не так однобоко. Я Вас дуже поважаю і буду молитись за Вас.
Вітаю!
В нашій церкві є два священники. Вони або разом ведуть Службу Божу, або підміняють один одного на час відсутності кого-небудь.
Один виглядає поважніше, він старший, я б дав 60, повніший, мало рухливий, має низького тембру голос і добрий у проповідях.
Другий – молодший, 43-46, не повний, рухливий, в нього рука тягнеться або до окулярів, або до носа (що говорить про те, що всі ми люди). Голос високий, тихий і не стійкий, і тому проповідувати йому важче.
Але обидва виконують роль лікаря для того, кому потрібна допомога. Цілуйте їм руки, висловлюйте і показуйте до них свою пошану, в кожного з нас свій хрест, один, бо простим людям “видається” один на руки. А їх життя – це постійне підставлення плеча то під мій хрест, то під твій. Хрестом не пишаються, що його несуть, а просто несуть. Довірте священнику направляти вас, навіть якщо вам не пощастить і ви йому не повірете, то вже про всяк випадок він не обдурить. Я схилю голову до священника, який хрестить мене, бо він цим бажає мені миру і добра.
Отець Віталій – молодий, але обдарований. Один цей сайт чого вартий. І нехай він не звертає уваги на докори до священників, бо докоряють переважно ті, хто сам нічаго не робе. Молімося й за них, бо вони даватимуть нам ще й надію, коли залишаючись в полоні своїх докорів знайдуть себе одного дня з простягненою рукою.
Дякую
о. Віталію дякую за такий повчальний сайт. Нехай Вас Господь благословляє і дарує вам Свою ласку.
На мою думку потрібно не обсуджувати священнослужителів, а молитися за них і просити для них Божого благословення.
Слава Ісусу Христу.
На жаль не можу погодитися з більшістю написаного. На мій погляд отець ненавмисно спробував перенести відповідальність за дії священників на людей. Як ми переконуємося в житті на священників діють такі ж життєві правила, як і на звичайних людей, а в людей ходить дуже гарне прислів’я: “Не місце красить людину, а людина місце.” Буду конструктивнішим:
“Коли не ставишся до нього з повагою, через те, що це Божий слуга – ти просто зневажаєш і самого Бога.” – тут доречним буде цитування “Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений.” /Мт 24:12/. варто тільки глянути як священики себе вивищують посилаючись на священичий сан, щоб задуматись. Я не говорю про всіх бо знаю винятки, та таких багато.
“Коли він провинився і ти не молишся за його навернення, а поширюєш погану славу про нього, то цим викривається твоє зло до Бога через його слугу.” – як чинити, коли священик так чинить? Як памятаємо, коли церква мала абсолютну владу і будь яке зауваження в її сторону трактувалося як єресь, тоді і було церквою винищено багато людей, які по смерті стали святими, санкціоновані були “хрестові” походи та багато війн. Тут теж доречним буде народна поговірка: “Влада псує людей”. Якщо не перешкоджати протиправним діям людини (навіть якщо це священик), буде вчинено багато зла.
“Ось так. Тому, не дивуйся, якщо ти з часом не будеш бачити у священику священика. І не докоряй йому, що він такий. Він просто хотів бути тобі потрібним. Хотів допомогти тобі у житті. Прости йому, що він не мав мужності сказати, що у його житті на першому місці є Бог і служіння Йому.” – ніщо не здатне змінити людину, лише приклад того яким (якою) потрібно бути. Цим прикладом повинен бути священик. Цим прикладом є Ісус Христос. Лише так. Та приклад не лише на людях, а взагалі – по житті. До таких священиків підуть люди. Про хорошого священика ніхто крім відвертого атеїста погано не скаже, а про поганого будуть говорити погано. Чому? Все дуже просто. Людина завжди себе порівнює з священиком, якщо він знаходиться на вищому духовному щаблі ніж людина – до нього треба рівнятися, якщо ж він відверто себе компрометує і чинить недобре прикриваючися саном – люди бунтують і говорять погано, показуючи очевидні речі.
Я не претендую на посоромлення статті, просто вважаю, що отцям варто на себе поглянути з сторони людей і задуматися, над тим, що варто змінити. Найлегше – шукати виправдання недолікам, важче – признати їх і старатися виправити.
Я всесило бажаю добра священикам і буду за них молитися.
“Коли не ставишся до нього (священика) з повагою, через те, що це Божий слуга – ти просто зневажаєш і самого Бога.”
ВСІ ми – слуги Божі, не лише священики…
“…священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.” (1Петра 2:5)
Усі ми люди!Кожен має свою мрію,кожен живе у своїй реальності,але мета у нас одна!Ісус Христос!Максимально наблизитися до Нього,відчути Його і нарешті зустрітися з Ним!Священослужителі-люди,котрі дбають не лише про себе.У їхні обов’язки входить також, дбати про своїх парафіян.І це не аби що!Важка праця,своїм прикладом життя навчати!Але і нагорода буде велика!