Хай Бог тебе благословить

Граєш футбол і не бачиш своєї гри, але бачать її інші, або “про те, як здійснити мрію всупереч шаблонним схемам”

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Вересень 22, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Виявляється, щоб грати у футбол, не обов’язково бачити свою гру, яку сам граєш. Поясню відразу, щоб зрозуміти ці слова потрібно побувати хоча б раз на футболі незрячих. Чи таке є? – запитаєте… так, таке є і для нас, зрячих, це щось більше ніж гра, це може бути “день духовної віднови”.
Закрийте очі і зробіть кілька кроків вперед. А якщо дати ще м’яч, який потрібно вести вперед до воріт і копнути, щоб забити гол у ворота, де є зрячий воротар?
А якщо це зробити на швидкості і ти знаєш, що тобі на зустріч може вибігти незрячі захисники воріт? Ну, як із фантазуванням? Трудно, правда? Для спортсменів із пов’язкою на очах – це справжнісінька гра.

А насправді – це здійснена мрія.

Скільки було тих мрій, які народились, а при перших труднощах відразу вмерли. Може це не були мрії? Може це були фантазування, якісь ілюзії, які легко заторкнули нашу уяву, а потім десь зникли.
Мрії торкаються глибини душі, де розум потрійно думає, як досягнути, почуття скріплюють і прикрашають бажання, а наші інстинкти творять те, що раніше видавалось неможливе.

Щоб здійснилась мрія, потрібно глибини душі і творчості. Не раз сильне внутрішнє стремління, блокується різними оправданнями, поясненнями, чужими неуспіхами, або ж чужим баченням. У такому випадку вистачає не зупинятися, а далі продовжувати свої кроки до здійснення мрії. Буде великим здивуванням, коли досягнувши цілі, ти побачиш, що намріяне є дещо іншим від того, що в реальності. У цьому і є геніальність і неповторність нашого життя, що ніколи не має бути шаблонним згідно якихось старих зовнішніх схем.

Гра і духовні роздуми

У футболі незрячих є свої правила, які часто змінюються, щоб пристосувати до всіх гравців рівні умови. Для них це не проблема пристосуватися, адже слухати інших – це вже риса характеру.

Довіритись і послухатися – це початок не тільки для гри незрячих, це початок духовного життя для віруючих, котрі мають мрію осягнути Царство Боже. Не існує довіри без закритих очей і послуху. Це початок і основа. Основа ця має бути як для гравців, так і для віруючих людей цілий час!

Але і цього не достатньо. Гравець на футбольному полі має розрізнити голос тренера, що керує місцем його положення і надає команду куди рухатися. Крім цього має почути тихе дзинчання м’яча.

Слухати і розрізняти! Мабуть – це основні правила у духовному житті. Коли розсієшся із думками, або почнеш бути не уважним, тоді почнуться небезпечні кроки. Фантазувати тут вже буде не на користь, а на шкоду. Бо хіба можна думати про майбутнє, коли не знаєш: де ти є і що є довкола тебе? Тут краще зупинитися і знову віднайти правильний голос, що завжди вкаже тобі шлях до цілі.

Футбол незрячих – це мабуть один видів спорту, де вболівальники свою підтримку висловлюють тишею. Кожен зайвий звук, може бути перешкодою, щоб почути правильний клич провідника, відволікти, або ж заблокувати. Вболівальники тихо переживають і очікують лише завершення, щоб потім виявити свій сплеск емоцій.

У духовній боротьбі потрібно мати духовного провідника, щоб слухати його і тільки його. Інші деколи навіть по своїй невинній доброті, можуть внести замішання і неясність через те, втручаються духовне провідництво. Отож, головне НЕ ПЕРЕШКОДЖАТИ. Дочекатися сприятливого моменту і виявити свою підтримку. Критики тут не потрібно і осуду, навіть, якщо щось не вдалось. Кожна гра – це щось нове і неповторне. Залишаються лише кілька незмінних основ: довіра, послух, розпізнання. Саме вони будуть завжди актуальні… без них початку, продовження і успіху не буде.

Гра завершилась. Вертаєшся додому. Дивишся на своє життя. Тепер дивишся якось по-іншому, немов перед тим був незрячим. Згадуєш чомусь минуле і бачиш мрії: забуті, відкладені. Розвиднюється в середині душі – це світло приходить, яке дає тобі вийти на зустріч вірі у продовження, яке відновлює надію на краще, яке спонукає тебе зробити відкладений крок. Це світло тебе опромінює і хочеться зректися своєї егоїстичної впертості, засліпленості у своїх переконаннях, гордовитості у своїй правильності. Крім цього виникає велике бажання почати слухати провідника і тільки його. Виконувати у міру своїх можливостей і та виявляти цілковиту увагу.

Мабуть спочатку буде важко, бо незвично, але з кожним кроком, з кожною духовною боротьбою буде простіше і виробиться риса характеру – довіряти, щоб продовжувати свої кроки.

А ще….
Команда того разу не зайняла перше місце. Хоча один із них на початку гри, взнавши, що є священик, попросив благословення для цілої команди. Саме він після завершення першим підійшов до духовного отця і потішив його: “Так Господь захотів і ми це приймаємо. Головне, що наша гра продовжується”.
У цю хвилину щось сколихнулось у середині…прийшло просвітлення: “Головне, що життя продовжується”.
Мабуть у серці цього священика сталася справжня духовна перемога і у тому серці ці молоді гравці зайняли правдиве перше місце. Отож, мрія збулася: матч виграно.

Переглядів було:1189

1 відгук

  1. Yur

    Бути футболістом — змагати у футболі.
    Називатися священиком — змагати до святости, й по праву бути духовним поводирем.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.