- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Яка різниця між «милосердним християнином» і «добрим грішником»?

Дорогі браття і сестри, сьогодні ми чуємо уривок Нагірної проповіді Ісуса Христа. Це була перша проповідь. І була вона звернена до учнів. Це були настанови Месії, котрий прийшов спасти світ через Добру новину.
Така проповідь Учителя із Назарету була революційною проповіддю для старозавітніх людей. Тоді були принципи справедливості “Око за око”. Іншими словами не роби зла, бо тебе буде чекати теж саме. Помста вважалась знаком справедливості.
Христос хоче зупинити зло заповідями милосердя: любити, прощати, робити добро без очікування подяки, бути жертвенним і т.д.
Згідно справедливості лише праведні могли отримати ласку, а грішники були приречені на прокляття. Через прихід Ісуса Христа ми пізнали любов Небесного Батька. Він замість належного покарання дарує прощення і можливість повернутися до Божого царства.
Отже, від справедливості потрібно було зробити крок вперед до милосердя.
Справедливість віддає належне і заслужене, а милосердя дарує з любові. Справедливість шукає винних і належне покарання, а милосердя хоче переміни серця людини. Справедливість шукає математичну рівність, а милосердя – повноту любові. У справедливості основне дотримання закону, у милосерді спасіння людини.
Хто має почати бути милосердним і творити добро?
Згідно закону справедливості, щоб вияснити першенство, потрібно зібрати факти, винести справу на суд і отримати рішення. Згідно милосердя потрібно лише прислухатися до люблячого серця і воно вже підкаже хто має першенство у прощенні, у любові, мертвенності і творенні добрих діл. Саме тому, милосердя – це найкоротша і найшвидша дорога до Спасіння.
«Грішники те саме чинять».Ісус наголошує, що «чините добро тим, що вам чинять» цього не достатньо. Бо доброта тоді закривається у колі «добрих людей», які насправді не є добрі у своїй природі, але корисливі. Роблять добрі діла із вигоди.
Месія закликає нас розірвати коло «взаємокорисної доброти», щоб повернутися обличчям до інших, щоб вони також відчули на собі доброту.
Кожний християнин має стати місіонером для інших. За прикладом Христа ми маємо нести добро там, де його немає. Саме в такий спосіб будемо відрізнятися від «грішників», які із власної користі все можуть зробити, навіть щось доброго.
Християнин робить добро задля Бога. Тобто: Бог полюбив мене, я відчув Його доброту, на яку не заслужив. Його доброта для мене є даром. Цей дар я передаю іншим.
Різниця між «милосердним християнином» і «добрим грішником» є  також в тому, що християнин робить добро завжди, а грішник лиш тоді, коли йому вигідно.
Одним із основних правил милосердя є творити добро, навіть тоді, коли  є невигідно.
Саме тому, дорогі у Христі, маємо роздумати сьогодні над нашою добротою. Чи часом вона не є «добротою грішників», тобто тою, яка шукає вигоди, користі, слави?
Можливо і ми не раз захоплювались «грішною добротою» і втішались самі собою: які ж то ми добрі? А коли приходив час випробувань, тоді десь пропадало наше добре серце і перетворювалось у гнівливе, мстиве, повне розчарувань та жалю. Це означає, що добро творили не з правдивої причини, тобто не з Милосердя.
Багато у цьому світі є добрих людей, багато є добрих об’єднань і гуманіратних організацій і це добре, що вони є. Прикро тоді, коли вони зникають. Прикро є тоді, коли хтось, зробивши розрахунки, сказав, що робити добро є невигідно і на цьому все зупинилось. А хіба може бути по-іншому із такою «добротою»?
Лише милосердя не має обмежень, лише милосердя не потребує розрахунків і причин. Лише милосердя буде існувати завжди. Воно походить від Бога і хто перебуває в Бозі, той і перебуває в любові.
Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.          (Луки 6:31-36)