Хай Бог тебе благословить

Турист і паломник: обоє в одному місці і водночас далеко один від одного

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ Листопад 17, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Відвідуючи Святі місця, можеш побачити багато людей. Дивишся і бачиш усіх разом. По якомусь часі відчуваєш, що єдності таки немає. Дивуєшся: що можна бути разом в одному місці і водночас далеко один від одного. Можна ступати по Святій Землі і бути далеко від неї серцем. Можна оглядати святиню, і бути духовно сліпим. Можна розказувати  гаряче і при цьому ховати свої очі, щоб не показати правди, що для тебе це лише робота, а не свідчення віри, це просто шукання земних скарбів. Турист і паломник – обоє в одому місці, чи справді обоє є на святому місці?
Обоє залишають свій дім і вирушають у подорож. Кожен прагне дійти до запланованого місця, але у кожного відбувається все по-іншому. Паломник починає приготування від свого серця, а турист із сумки. Турист планує відпочинок і зручності, а паломник готує себе до духовної праці і трудностей, невигоди. Турист мріє побувати на самому місці і побачити всі визначні пам’ятки, паломник хоче одного – зустріти Бога і відчути Його присутність.

Для туриста – це дорога у далеку країну, а для паломника  – це ще шлях у глибину свого серця.

Турист вирушає сам із собою, паломник несе у своєму серці усіх, хто просив про його молитву, сповняє місію.

Турист шукає де більш цікавіше, а паломник – святе. Турист себе збагачу культурно, розумово, а паломник освячується.

Турист йде на пошуки, щоб побачити щось чуже і незнане, а паломник вирушає у подорож, щоб зустріти рідне, хоча не до кінця пізнане.

Турист приходить і розглядає все очима, паломник найперше дивиться у своє серце, щоб дати йому можливість поєднатися із святістю і умиротворитися.

Турист вичитує факти і деталі, щоб краще пізнати особливість місця, паломник пригадує свою історію і окремі факти свого життя, щоб отримати відповіді на свої запитання життя.

Турист хоче почути і побачити незнане йому, паломник хоче пережити вже знане і не раз почуте, що тепер оживляється і залишає невидимий слід благодаті.

Турист хоче побачити чим більше, паломник прагне побути чим довше.

У туриста залишаються враження від побаченого, у паломника – від пережитого.

Турист шукає чогось цікавого і незнаного. Для Паломника  все вже знайоме і рідне. відчуває себе, немов у вдома.

По поверненні

Турист показує фотографії на фоні визначних місць, паломник позує очі, у яких можна побачити відблиск Божої присутності.

Турист прикрашає оповіді свої красивими прикметниками, паломник мовчить і мило запрошує побувати самому на святих місцях, адже слова не можуть передати всього, а можуть тільки збіднити.

Турист ділиться враженням від побаченого і везе сувеніри, паломник ділиться отриманою водою благодаті і благословення, що зачерпнув від самого джерела.

Турист, коли вертається додому, прощається із визначним місцем і заносить його у список відбутого, а паломник дякує Богові, що прийняв його і в цьому святому місці, у святій оселі, де як і повсюди відчув себе очікуваним і прийнятим.

Обоє побували в одному місці, обоє повернулись, повернулись різними.

Кожен шукав, кожен найшов те, що шукав. Хтось щось тримав у руках знайдене, а хтось зберігав у серці віднайдене, і живе.


Цікаво: а скільки раз наше відвідування церкви чи іншого святого місця було паломнитцвом, а скільки туристичною прогулянкою?
Може тому ми не завжди повертаємося із святих місць духовно піднесені і умиротворені?

Переглядів було:1568

1 відгук

  1. sanator

    Ваш роздум, отче Віталію, заставляє думати глибше: а чи можливим є “перевтілення” туриста у паломника? Що для цього робимо? Згромаджуємо пишні “святі” місця? Чи сприяють цьому великі торгові ряди поруч з ними хай навіть товарами із релігійною тематикою, якими все частіше переповнюються сучасні святі місця? Наголошую – товарами!
    Чому ніхто не говорить і про те, що далеко не поодиноким є випадки, коли релігія перетворюється у “добрий бізнес”…?
    Чи не може цей факт спонукати перевтіленню навпаки – паломника у туриста?
    Мені здається, що більш корисними для людини мали б бути справжні духовні місця…
    Одним із таких, мабуть, були б Хресні дороги, які мали б не вражати своїми митецькими досягненнями, але силою уяви і співстраждання.
    Розкажіть про це, Отче.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.