Дорогі браття і сестри, ми, котрі шукаємо царство Боже і хочемо осягнути правдиве щастя, читаючи історію про щасливця, можемо зауважити одну деталь: людина легко може отримати щастя і легко його може втратити. Може мати все, але може втратити радість від того, що воно є.
Струджена людина мріє про відпочинок, про позбавлення від трудностей і хоче мати запевнення, що все є добре зараз і буде добре у майбутньому. Хтось дійшов до висновку, що багатство може допомогти досягнути цілі мати щасливе, тобто безтурботне життя.  Якщо маєш гроші, то значитьзможеш купити все, що хочеш. У багатьох випадках у цьому матеріальному світі так і функціонує. І багато людей сьогодні, як і раніше, постійно думають про земське багатство, щоб бодай вкінці життя мати трохи радості і щастя.

Створюються банки, які дають різні гарантії і обіцяють помноження капіталу. Страхові чи інші компанії пропонують свої послуги на випадок, якщо щось станеться поганого, і тоді вони зможуть покрити якість фінансові витрати. Чути постійно заклики пенсійних фондів чи інших структур: «ми хочемо гарантувати тобі щасливе майбутнє»!

Що ж гарантію можна дати і виконати всі зобов’язання, але….

Так і є, завжди є одне «але».  Тобто все це станеться, якщо все буде так, як планується, але якщо майбутнє буде інше?

А хто може гарантувати, що майбутнє буде саме таке, яке ми самі собі уявляємо, яке мріємо, плануємо? Хто може гарантувати, що все можна передбачити? Чи скористаємо того?

Майбутнє перед нами закрите і ніщо нам не може бути гарантоване. Ніхто нам не може сказати, що буде саме так, а не інакше. Все в цьому змінюється і наше майбутнє також. Те, що сьогодні могло бути для нас твердою опорою, то з часом це може перетворитися навіть у небезпеку. Тому покладатися на те, що змінюється, шукаючи стабільності, а ж ніяк не логічно.

Тоді, як бути? Хіба можна жити без впевненості?

Ні, не можна. Людина має на когось покладатися і знаходити підтримку.

Віруюча людина робить вибір віруючий: покладається на Бога.

У нашому теперішньому і майбутньому ми покладаємося на Бога. Хочемо слухати Його настанови, виконувати Його заповіді, бути чутливими до Його провидіння. Таким чином віримо, що все буде добре, і щоби тільки не сталось, все вийде на краще.

Коли ж ми покладаємося на речі, які проминаючі, тоді і будемо мати результат проминаючий. Сьогодні відчуваєш себе велетнем, героєм і навіть суперменом, а завтра зміниться якась маленька деталь і тоді все буде знищено і перетворишся у немічне розчароване створіння.

Віруюча людина не мріє про щастя в тому, щоб нічого не робити і не трудитися, а лише веселитися, розкошувати, бо це все веде до деградації і самознищення.

Багатіти в Бозі

Збагачуватися тим, що Боже, веде до обожествлення. Збагачувати тим, що святе, веде до освячення. Збагачуватися тим, що походить від Бога, збільшує нашу участь у Божому Царстві.

Все, що Боже, воно не є стабільніше в матеріальному світі, який проминаючий, але воно є вічне і має цінність і в цьому світі і в іншому.

Всі ми хочемо мати запевнення у нашому майбутньому і це цілком природно. Вчорашній день нам дав сьогоднішній, а сьогоднішній день – завтрашній. І коли не будемо уважні до сьогоднішнього дня, тоді ризикуємо завтрашнім.

При цьому розрахунку ми, віруючі люди, маємо визнавати присутність Бога. Це означає, що маємо з вірою в Бога дивитися у наше майбутнє. Давно був звичай освячувати майбутнє молитовними закликами, які дуже часто зустрічаються у листах апостолів: «Як Бог дасть», «Якщо Божа воля на те», «згідно з Божої волі», «надіючись на Бога», «з Божого милосердя».

Як правило розчарування приходить тоді, коли ми обманюємо самі самі себе, або інші нас обманюють. Тоді все рушиться і ми втрачаємо сенс далі щось робити. Смішно виходить: маючи все, не може мати основного-щастя.

Бог – це твердиня, які потрібно будувати і сьогоднішній день і завтрашній. Таким чином не впадемо у спокусу самовпевненості і самодостатності.Тоді буде дуже важко, щоб покластися на проминаючі речі, які із своїм знищенням  руйнують разом із собою всі сподівання на краще майбутнє.

Луки 12:16-31