Хай Бог тебе благословить

Молитва покірного серця

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Лютий 17, 2008. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

митар і фарисейДвоє прийшли у храм молитись (Лк 18,10-14), обоє звертались до Бога, але не обох Господь вислухав. Дивлячись не цей факт, можемо може запідозрити, що Бог несправедливий? Одних вислуховує, а інших? Таке обурення звичайно має основу для такої думки, хоча така основа є однобічною. Подивімося з іншої сторони. Молитва, до кого вона звернена?
До кого була звернена ця молитва? Якщо це можна назвати молитвою. Бо молитва – це розмова з Богом. А тут, складається враження, що був монолог із самим собою. Дуже часто на молитві сам Бог промовляє людині. Він звертається до її серця і лише серцем можна почути тихі слова Небесного Отця. Не знаємо чи фарисей залишив місце для Бога. Судячи із історії, у його молитві не було навіть потреби почути Бога, бо сам був повністю перейнятий собою, а особливо своїми успіхами і достоїнствами.
«А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним
Такі прості і короткі слова, а у них є все. Звертання до Бога, прохання і правда про себе, тобто покора. Покірна молитва завжди є вислухана: Серцем покірним Бог не погордить50 псалом).
Ця історія нехай спонукає кожного з нас проаналізувати свою молитву, своє ставлення до Бога. Може так ми віднайдемо відповідь на запитання: Чому наша молитва не почута Богом.

Покірна молитва – це молитва покірного серця, чи тільки покірних слів?
Хочемо, щоб Бог почув молитву? Значить потрібно, щоб вона виходила від покірного серця. Деколи ми говоримо молитву, як нас вчили інші люди. І часто ми її копіювали. Саме тому, ми могли використовувати покірні слова і, навіть, покірно їх вимовляти. Та все ж це могла бути тільки роль покірної людини. У духовному житті – це не в театрі, ролів не грають.
Ми маємо ціле своє життя прагнути переміни свого серця, творити його покірним серцем. Тоді молитви покори і милості будуть нашими природніми молитвами. Серед них є: Господи, помилуй; Святий Боже; Митарева молитва.

Як досягнути цієї покори?
Покора – це правда про себе. Часто не хочемо, не можемо, не уміємо побачити себе. Ходимо у темряві незнання. Подумаймо: будучи хворими духовно, не знаємо про це. Важкість духовної хвороби проявляється в тому, що гріх затуманює розум людини, закриває в собі серце людини і душа стає духовно паралізована гордістю. Коли приходить гордість і людина вживається з нею, тоді починається духовна посуха. Людина живе, і може мати всі блага, але душевного спокою не буде мати.
Щоб мати душевний спокій потрібно мати ясність у душі. Потрібно, щоб світло Святого Духа просвітило духовні хвороби душі і дало цілющий лік покаяння.
Перший крок – це пізнання себе таким, яким є.
Другий – прийняття правди про свої недоліки, недосконалості і гріхи.
Третій – зречення злого і покаяння.
Четвертий – пам’ять про гріхи і пам’ять про Боже прощення і милосердя.
Після цих кроків до покори, молитва стане природнім бажанням помилування. Молитва стане почутою.

Переглядів було:1368

Ключові слова до цього допису:

1 відгук

  1. Natalya

    Читаю і знову перечитую, перечитую, та роздумую…кожен рядок, кожне слово, щоб не залишились без уваги.
    “Бо молитва – це розмова з Богом. Покора – це правда про себе. Як досягнути цієї покори?”
    Дякую, такі прості, але глибокі слова. І тут же пригадались слова, про які згадую, на жаль, не кожен день : Бог покірним дає благодать, а гордим противиться. А ще рядки Псалом 18:14-15.
    Нехай Бог береже вас та всю вашу родину.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.