Хай Бог тебе благословить

Що покажемо тоді, коли прийде час контролю перед вічністю?

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Лютий 11, 2010. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Проїзд у публічному транспорті вимагає оплати. Мудрі люди придумали абонементи, щоб мати менше мороки та трохи зекономити. Це радо сприйнялося пасажирами, особливо тими, котрі люблять стабільність і хочу мати гарантію як в оплаті, так і сервісу. Звичайно все це можна мати, коли виконати всі умови зв’язані із користуванням абонементом.
Контроль. В автобус увійшли поважні чоловіки і попросили показати білети та інші посвідчення, що давали би можливість проїзду. Коли підійшли до юнака, який настирливо щось шукав, вдруге попросили, щоб він показав свій білет.
Він розгублено визнав, що немає нічого показати, бо свій проїзний квиток десь залишив. Контролери спокійно попросили його вийти із автобуса, адже пасажир без квитка не має право їхати цим транспортом, і повідомили, що будуть накладати відповідне покарання у вигляді штрафу. Юнак почав доказувати і клястися, що у нього є і мабуть вдома, і що його проїзний квиток дійсний цілий рік, він просто забувся взяти його із собою. Контролери настоювали, що мати абонемент – це дуже добре, але його потрібно використовувати, тобто носити його із собою. Факт був явним – пасажир не мав права користуватися цим видом транспорту, бо не мав при собі ні квитка, ні проїзного абонементу, щоб посвідчили про те, що він має право проїзду.

В ресторан чоловіка не пустили, бо він не мав краватку. Він показував посвідчення постійного клієнта і фотографії із директором закладу, але охоронці запитувалися лише про одне – про краватку. Це було чітке правило.
Найбільшим стресом було те, що поруч проходив один бідненький чоловік, який почув цю суперечку. Він із своєї наївності підійшов до входу і охоронці розступилися, адже на ньому була краватка. Багатій аж почервонів із злості, але правила є правила, а ти вже робиш вибір дотримуватися їх чи не дотримуватися. У кожному випадку мусиш взяти відповідальність за кожний вибір, а особливо за останній.

Коли в нашому житті прийде час контролю перед вічністю, то що покажемо ми: Свідоцтво про хрещення?
Грамоту про заслуги перед Церквою і народом?
Посвідчення священика чи катехита?
Виписку з парафії?

Покажемо те, що будемо мати на даний час. І нікого не буде цікавити, що ми маємо вдома, або що мали вчора, чи 5 хвилин тому. Адже у щасливу вічність перейдуть ті, що в тій хвилині мають право, інші будуть в іншому місці.

Ісус не раз наголошував:

чувайте і моліться, бо не знаєте часу, коли це все станеться!

А хіба погано бути у стані Божої ласки і присутності? Хіба не зручно мати завжди можливість бути там, де Бог, тобто там, де дійсно є добре?

Переглядів було:1295

коментарі 2

  1. Voloshka

    Напевно, ціле мистецтво життя і полягає у тому, щоб бути готовим завжди:
    тоді, коли влітку немає великих зобов’язань, і восени, коли через “таку” погоду немає настрою і все доводиться робити,примушуючи себе;
    тоді, коли почуєш похвалу від керівника, викладача, і тоді, коли відчуваєш, що є просто в ауті…
    тоді, коли дорога серцю людина відвертає свій погляд від тебе, і тоді, коли ти розумієш, що ті, такі особливі очі – те, чого так бракувало…
    тоді, хтось випадково став на начищений до блиску черевик, і тоді, коли отримав усмішку від чарівного перехожого…
    це означає ЗАВЖДИ…

  2. sofia

    К сожалению не многие задумываются о вечности. А об этом надо думать почаще. Начинать надо с вопроса:”Зачем я живу, для чего я живу?” А когда начинаешь понимать, тогда начинаешь и готовиться к вечности. К сожалению мы об этом мало говорим. Мало уделяем внимания этой теме при воспитании детей и молодежи. И лишь в старости, кто доживает, начинает задумываться.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.