[1]
Ось ми вступили у Другу неділю Великого посту. Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога. Ми, люди, сотворені на Його образ і подобу.
Бог хоч і єдиний, але у Трьох особах. Ми їх іменуємо окремо, але Отець, Син і Святий Дух між собою нероздільні. Ця єдність існує завдяки їхній сутності та взаємній Любові.
Без любові не можливо існувати разом. Лише взаємна любов може пов’язати, утримати і дати життя. Господь старається завжди, щоб цей зв’язок любові існував. Знає, що без нього людина, ціле людство приречене на загибель.
Сьогоднішнє суспільство все більше ставить акцент на матеріальності. Перед кожним ділом все більше чути думок: А мені це вигідно? А скільки я на цьому витрачусь? За все потрібно платити – так каже сьогоднішній світ. А з другої сторони закликає економити. Ось, людство стоїть перед постійним вибором: на чому зекономити. Часто висновок приходить сам: “на тому, що не приносить матеріальний прибуток”. А до цієї категорії належать: милосердя, співчуття, допомога, турбота за слабших, релігія, культура, гостинність, опіка над хворими, догляд за старшими, виховання і т.д.
Якщо це є прогрес, то тільки в технології, але не суспільства. Суспільство – це ми, люди, всі разом. Прогрес суспільства може бути лише, коли розвиваються всі разом. Для цього потрібно, щоб сильніший допоміг слабшому. Адже сила йому дана для служіння тому, хто її не має. Так є з кожною перевагою. Все, що маємо краще від інших є для служіння іншим. Так будемо зв’язуватися між собою тісніше.
Все робити із вірою
Історія 4-ох друзів ще раз підкреслює важливість людської взаємодопомоги, що виникає із любові.
Господь не може бути байдужим до цієї поведінки. “Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: “Сину, відпускаються тобі твої гріхи.” ”
Кожного разу, коли виявляємо взаємну допомогу, відновлюємо у собі те, що ми також є створені на образ і подобу Божу. Ми наслідуємо самого Бога, котрий зійшов на землю, щоб нас слабших спасти.
Цей час посту має бути часом відновлення нашого уподіблення до Бога.
У нашому минулому було багато чого, що затерло, знищило у нас образ Божий. Тепер прийшов час, щоб його відновити. Сьогоднішній приклад друзів закликає до відновлення у нас образу Божого. Ми покликані нести доброту і допомагати слабшим в ім’я Бога, з любові до Нього та з вірою в Нього.
Піст – це пора відновлення, немов реставрація наших добрих стремлінь, думок, мрій, наших учинків – цілого нашого життя. У нашій пам’яті залишилось багато добрих планів, котрі можуть нас ще більше наблизити до Бога і до взаємної любові між нами.
Чому би їх не спробувати знову втілити в життя?
У наступному часі спробуймо відчути на собі те, що відчули ті четверо друзів. Дозвольмо Богові діяти через нас: відвідуючи хворих, утішаючи нужденних, ведучи до церкви відкинутих, даючи любов озлобленим. і робімо це в ім’я Бога, з вірою, любов’ю.