- Духовні роздуми - http://www.rozdum.org.ua -

Дві ікони: давня і сучасна, але одна суть

Юнак зайшов до храму і почав молитися… Його погляд був звернений додолу, та насправді – на образок, котрий тримав у руках.

Помолившись він сів на лавку, що була при стіні і занурився у роздуми. Можна було зауважити, що він час від часу перевертав іконку, дивлячись то на лицеву сторону, то на зворотню.

Старенька бабуся підсіла на лавку поруч… Вона зауважила, як хлопчина довго вдивлявся у фотографію двох жінок, яку потім повертав і вже виднілася ікона Спасителя, розп’ятого. За якусь хвилю завязалася розмова. Бабуся не могла стриматися від цікавості взнати про таємний обряд перевертання ікони, що робив хлопець.

Юнак оповів, що він студент і вчиться завдяки тому, що його мати поїхала на заробітки за кордон. Перебуваючи там якийсь час, вона навернулась до Бога і попросила сина, щоб той постійно молився за неї, щоб та витримала всі випробування і здоровою повернулась на батьківщину. Від того часу він щоразу при нагоді заходить до храму і молиться за свою матір, котра досі всі свої зусилля спрямовує на благо сина.

Бабуся тепер зрозуміла, чому ікона Розп’ятого Спасителя і фото матері із старенькою жінкою були поруч.

Залишається єдиним незрозумілим: чому так мало дітей і також чоловіків чи жінок не носять фото тих, котрі віддають своє життя, щоб їм краще жилось?

І чому ці “спасителі” не стали прикладом до наслідування, особами до пошанування, заслуженими на очікування?

Чому зараз говориться, що сім’ї заробітчан – це розбиті сім’ї, якщо вони їхали, щоб їх урятувати?

Питань багато, а відповідь потрібно дати на одне лиш запитання: а що ти зробиш, щоб це змінити, щоб зберегти любов між тобою і людиною, яка допомагає нести твій хрест?