Хай Бог тебе благословить

Вигнав бісів, але і сам став вигнаний

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Червень 26, 2010. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Ісус прибув у край гадаринський, зустріли Його два біснуваті, що вийшли з гробів, такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.
Дорогі у Христі, роздумуючи над цією історією, можемо побачити особливість цілого життя нашого Спасителя: Він йде до знищених злим духом людей і виявляє Своє Милосердя, а люди замість вдячності Його виганяють. Христос не сперечається відходить. Не мстить, не нарікає, не перечить.
Та все ж дивно. Люди, як правило, проганяють тих, котрі заважають їм у житті, котрі можуть бути, навіть, загрозою для життя. Чим же Христос став не вигідний для тих людей?
Розгадати причину вигнання Ісуса не знаємо, і чи зможемо пізнати? А от пригадати: як ми живемо і пригадати, коли у німий, або ж відвертий спосіб відвернулись від Христа, сподіваюсь буде можливо?
Запитаймо себе: Чому звертаємось до Христа за допомогою і коли це робимо? Чому молимось Богу у час наших потреб?
Мабуть ми віримо у Його поміч та й досвід нас утверджує, що так воно є –  Бог йде на допомогу, знаючи, що може бути і принижений від інших. Він все ж спішить, щоб нам допомогти.
Деколи люди осуджують Бога, докоряючи Йому, мовляв: чому спішить до грішних та сприяє їм, чому допомагає недостойним та інше… Не секрет, що є багато “праведних” християн, котрі дивлячись на добробут грішників, заздрять їхнім достаткам та ще й дорікають за це Богу, мовляв: Він не справедливий.
А якщо поглянути у наше минуле, то і ми побачимо, що перестаємо пам’ятати про Бога тоді, коли нам Він просто не “вигідний”.
Як тривога, то до Бога.
Ось так і виходить. У час трудностей ми сокрушаємось, стаємо покірніші, а у добробуті відчуваємо свою незалежність і самостійність. Тому стаємо часто перед вибором: що вигідніше зробити гріх чи добро?
Надмірна любов до цього світу та всього матеріального,що в світі спонукає людину робити вибір під впливом критерію: наскільки мені це вигідно? Економічна ментальність взяла вверх. Бо це ставить людину ніби у центр всього, а Бога отже відставляє у сторону. Ця ілюзія настільки задурманює голову, що людина легко може відкинути Спасіння і дійти до самозагибелі. Бо що ж людина може зробити без Бога.
Скільки сталось воєн, знищення народів, розлучень у сім’ях, самогубств людей та іншого через те, що комусь хтось був не вигідний, або не приносив матеріальної користі, а може і шкодив.
А скільки людей відійшло від Бога, або ж стали пасивними до Нього з причини, що не хочуть мати обмеження в житті, які маємо через заповіді, норми морального життя, євангельські настанови. А вони не завжди економічно вигідні.

Скільки ти маєш любові до людини?
До людини, що не є тобі матеріально вигідна? Що є “тягарем” для тебе?
деколи стаємо перед вибором: жертвувати матеріальне на користь духовного? Насправді – це є екзамен твоєї любові: до людини чи вигоди від людини?

Хто для тебе Христос: той, що тобі вигідний, і тому звертаєшся до Нього, коли тобі вигідно?
Чи той, що є твоїм Спасителем і пам’ятаєш про Нього і тоді, коли маєш спокусу?
Не спіши відповідати,… життя покаже.

Переглядів було:1332

Ключові слова до цього допису:

Відгуків є 2

  1. sofia

    Эта тема, которую Вы затронули, о.Виталий, является самой сложной и я бы сказала, мало обговоренной. Очень часто об этом просто не говорят. Я хочу рассказать о себе: мне очень хотелось познакомиться с мужчиной, будучи замужем. Пробыв в Италии более 4-х лет и почувствовав одиночество, решилась на такой шаг. Об этом молилась. Я встретила мужчину, была с ним 2 года. Отношения не складывались так, как я себе воображала. Понимала, что надо порвать связь и не могла. Уходила от него и возвращалась. Сознанием понимала, что так продолжаться больше не может. Ходила в церковь урывками. Стала реже молиться. Этот человек стал чаще высмеивать меня, напоминая мне о моей вере в Бога и о моем распутстве. И в то же самое время изменяя мне с моими подругами. Я стала ездить в паломничества и молиться, просила помощи у Бога и у Святых разорвать такую связь. Покаялась в своем грехе и причастилась. Слава Богу и всем Святым, что помогли мне. Для меня это был самый большой урок в жизни. Я поняла свое предательство к Иисусу, и то,как я взывала к нему, прося у него помощи, когда мне было тяжело. Сегодня я ищу помощи у Иисуса и иду с ним по жизни, боясь Его предать в очередной раз.

  2. Meri

    У мене така ситуація з чоловіком. Коли я взнала про його гріховний зв”язок і попросила припинити його він погодився. Та коли я попросила його покаятися перед Богом, тобто посповідатися і причаститися, він сказав, що “печінку йому їм”.
    Він все таки поїхав зі мною в Зарваницю і посповідався, але мені чомусь здається , що зробив він це більше через боязнь втратити “насиджене місце” де завжди попрано , наготовано їсти і т.п. Щирого бажання покаятися я не побачила. Мені дуже прикро. Буду молитися, щоб Господь просвітив його розум і перемінив чоловіка в люблячого батька для дітей і уважного чоловіка для мене.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.