Меню
Категоріі
Вигнав бісів, але і сам став вигнаний
Червень 26, 2010 Проповіді

Ісус прибув у край гадаринський, зустріли Його два біснуваті, що вийшли з гробів, такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.
Дорогі у Христі, роздумуючи над цією історією, можемо побачити особливість цілого життя нашого Спасителя: Він йде до знищених злим духом людей і виявляє Своє Милосердя, а люди замість вдячності Його виганяють. Христос не сперечається відходить. Не мстить, не нарікає, не перечить.
Та все ж дивно. Люди, як правило, проганяють тих, котрі заважають їм у житті, котрі можуть бути, навіть, загрозою для життя. Чим же Христос став не вигідний для тих людей?
Розгадати причину вигнання Ісуса не знаємо, і чи зможемо пізнати? А от пригадати: як ми живемо і пригадати, коли у німий, або ж відвертий спосіб відвернулись від Христа, сподіваюсь буде можливо?
Запитаймо себе: Чому звертаємось до Христа за допомогою і коли це робимо? Чому молимось Богу у час наших потреб?
Мабуть ми віримо у Його поміч та й досвід нас утверджує, що так воно є –  Бог йде на допомогу, знаючи, що може бути і принижений від інших. Він все ж спішить, щоб нам допомогти.
Деколи люди осуджують Бога, докоряючи Йому, мовляв: чому спішить до грішних та сприяє їм, чому допомагає недостойним та інше… Не секрет, що є багато “праведних” християн, котрі дивлячись на добробут грішників, заздрять їхнім достаткам та ще й дорікають за це Богу, мовляв: Він не справедливий.
А якщо поглянути у наше минуле, то і ми побачимо, що перестаємо пам’ятати про Бога тоді, коли нам Він просто не “вигідний”.
Як тривога, то до Бога.
Ось так і виходить. У час трудностей ми сокрушаємось, стаємо покірніші, а у добробуті відчуваємо свою незалежність і самостійність. Тому стаємо часто перед вибором: що вигідніше зробити гріх чи добро?
Надмірна любов до цього світу та всього матеріального,що в світі спонукає людину робити вибір під впливом критерію: наскільки мені це вигідно? Економічна ментальність взяла вверх. Бо це ставить людину ніби у центр всього, а Бога отже відставляє у сторону. Ця ілюзія настільки задурманює голову, що людина легко може відкинути Спасіння і дійти до самозагибелі. Бо що ж людина може зробити без Бога.
Скільки сталось воєн, знищення народів, розлучень у сім’ях, самогубств людей та іншого через те, що комусь хтось був не вигідний, або не приносив матеріальної користі, а може і шкодив.
А скільки людей відійшло від Бога, або ж стали пасивними до Нього з причини, що не хочуть мати обмеження в житті, які маємо через заповіді, норми морального життя, євангельські настанови. А вони не завжди економічно вигідні.

Скільки ти маєш любові до людини?
До людини, що не є тобі матеріально вигідна? Що є “тягарем” для тебе?
деколи стаємо перед вибором: жертвувати матеріальне на користь духовного? Насправді – це є екзамен твоєї любові: до людини чи вигоди від людини?

Хто для тебе Христос: той, що тобі вигідний, і тому звертаєшся до Нього, коли тобі вигідно?
Чи той, що є твоїм Спасителем і пам’ятаєш про Нього і тоді, коли маєш спокусу?
Не спіши відповідати,… життя покаже.

2 коментарі
  1. Эта тема, которую Вы затронули, о.Виталий, является самой сложной и я бы сказала, мало обговоренной. Очень часто об этом просто не говорят. Я хочу рассказать о себе: мне очень хотелось познакомиться с мужчиной, будучи замужем. Пробыв в Италии более 4-х лет и почувствовав одиночество, решилась на такой шаг. Об этом молилась. Я встретила мужчину, была с ним 2 года. Отношения не складывались так, как я себе воображала. Понимала, что надо порвать связь и не могла. Уходила от него и возвращалась. Сознанием понимала, что так продолжаться больше не может. Ходила в церковь урывками. Стала реже молиться. Этот человек стал чаще высмеивать меня, напоминая мне о моей вере в Бога и о моем распутстве. И в то же самое время изменяя мне с моими подругами. Я стала ездить в паломничества и молиться, просила помощи у Бога и у Святых разорвать такую связь. Покаялась в своем грехе и причастилась. Слава Богу и всем Святым, что помогли мне. Для меня это был самый большой урок в жизни. Я поняла свое предательство к Иисусу, и то,как я взывала к нему, прося у него помощи, когда мне было тяжело. Сегодня я ищу помощи у Иисуса и иду с ним по жизни, боясь Его предать в очередной раз.

  2. У мене така ситуація з чоловіком. Коли я взнала про його гріховний зв”язок і попросила припинити його він погодився. Та коли я попросила його покаятися перед Богом, тобто посповідатися і причаститися, він сказав, що “печінку йому їм”.
    Він все таки поїхав зі мною в Зарваницю і посповідався, але мені чомусь здається , що зробив він це більше через боязнь втратити “насиджене місце” де завжди попрано , наготовано їсти і т.п. Щирого бажання покаятися я не побачила. Мені дуже прикро. Буду молитися, щоб Господь просвітив його розум і перемінив чоловіка в люблячого батька для дітей і уважного чоловіка для мене.

Залишити відповідь

Ви маєте бути ви увійшли щоб залишити коментар.

*