Вам подобається ваше життя? А цей світ? А суспільство, в якому ми живемо? Хочете, щоб жили інші так само ваші нащадки і наступні покоління?
Це суспільство, у якому ми живемо, створене людьми. Кожен з нас є частиною цього суспільства і кожен з нас бере участь у його створенні.
Звичайно, що є такі, котрі активні і є менш активні, або й байдужі, але кожен відповідає за те, що є зараз і те, що буде потім. Хочемо ми цього чи не хочемо, але так є!
Історія людства несе в собі пам’ять про різні зміни у суспільному ладі. Ці зміни робилися людьми і для людей, або задля іншої цілі, чи якоїсь ідеї. Деколи вони починались від однієї людини, а підтримували їх цілі маси людей.
Кожна зміна суспільства впливала внутрішній світ людини, змінювала ставлення між самими людьми. Змінювались люди і змінювалось ціле суспільство. У новому суспільстві виростали люди із іншим зовнішнім і внутрішнім світом.
Сім’я – це мале суспільство, це мала держава.
Народ складається із людей, суспільство із сімей та родин. Кожен з нас виростав у якісь групі людей, яка нас берегла, учила, формувала і вивела в життя. У нашому житті ми ще зустріли інші структури: школу, вищі навч.заклади, роботу, церковну спільноту, коло друзів та інше. Всі вони впливали на наш розвиток і встановлення.
Нас часто прирівнювали до цих структур: Він є такий, бо його батьки такі, вона є такою, бо вона такого народу, бо так навчили, так виховали, такі були звичаї чи умови.
Ми можемо зауважити за собою, що нам багато чого не подобалось ні у думанні, ні поведенні людей, які нас формували. Невдоволення і критика влади, малих керівників, батьків нас супроводжувала ціле життя. Ми хотіли зробити щось краще, мріяли про це: Ось, коли я виросту… коли я буду робити…
А Ми тепер які?
Тепер ми виросли і замінили тих, котрі були основою суспільства, стали батьками, отримали відповідальність. На нас дивляться інші, як ми колись дивились на старших. Ми впливаємо на розвиток і встановлення менших, молодших від себе, як на нас колись впливали старші.
Часто ми робимо ті самі помилки наших предків і оправдовуємось це тим, що нам так робили, бо нас так навчили. Це коло помилок буде тягнутися до того часу, коли ми його не розірвемо і скажемо: “Кінець!”. Так зупиниться прокляття, яке може несе наш рід із далеких поколінь, так почнеться хвиля благословення, яке передасться на наступні покоління.
Ісус прийшов, щоб змінити світ. Допоможемо Йому?
Наші предки нам дали те, що мали і що змогли передати. Велика вдячність їм за всі зусилля. Тепер навчімось від Бога і те, що потрібно змінити, доповнити, щоб було краще. Так змінимо хід історії свого життя, своєї сім’ї, спільноти, організації і суспільства. Так зробимо чудовий дарунок для наших нащадків, тих, хто прийде після нас.
І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. …Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Евангліє Луки 6:31-36
p.s. а ще дивує дуже дивує одна річ:
християни вже близько двох тисяч років виховують свої дітей, багато сімей і, навіть, країн називають себе християнськими, а ще досі нас дивують слова Христа і ще досі ми їх сприймаємо, як якась неймовірна річ: “Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять, благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають. Тому, хто б’є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.”
Уяви тепер себе, як би тебе навчили цього ще змалку, якщо би ти бачив, як твоя сім’я жила за цими заповідями.Уяви себе і пригадай своє минуле… воно би було таким?
Дуже дивна стаття з погляду на те, що її писав священник. Прокляття не є християнський термін і зовсім неприйнятний для віруючої людини. І всі ми виросли завдяки традиціям наших батьків, завдяки заповідям Божим. Адже закони Божі теж передаються з покоління в покоління. Може і їх ви хочете відмінити? В традиціях є дух, сила, мудрість та майбутнє роду. Цікавим є те, що християнин, який, наприклад, слабкий у вірі, прочитавши Вашу статтю може прийняти, наприклад, мусульманство. Оскільки повірить, що в християнстві – його прокляття.
до Nerina
Ми мабуть прочитали різні статті )
На мій погляд, автор хотів сказати що необхідно дивитись на світ не з позиції просто уставлених категорій, а з позиції віри.
Якщо людина дійсно намагається бути практикуючим християнином – вона неминуче стає в конфлікт з суспільним чи ментальним середовищем. Не з релігійним, підкреслюю, а саме з раціональним світоглядом.
Для прикладу: кар’єра чи совість, гроші чи час проведений з сім’єю, приємне чи мусове, допомога ближньому чи праця лише для себе. Категорії життя і пануючі в ньому закони ринку не сприймають поняття “милосердя” тому що вони з їх погляду – ірраціональні чи беззмістовні, зрештою, це збитково бути милосердним, а продаючи товар без максимальної цінової накрутки – це втрати і нераціональне використання активів. Хочеш щоб твоя дитина була успішною – виховай її конкурентоздатною, змагальною, навчи перемагати інших, слабших.
Простіше кажучи – бути добрим, це збитково і з точки зору світу – безглуздо і не далекоглядно.
Бути християнином – це бути добрим, а це неможливо без переступання принципів і законів “світу цього”. Тому людина яка справді намагається бути християнином потрібно зауважувати і викорінювати в собі ті речі, які ідуть в супереч Писанню, вибирати не те, до чого привик, чи тому що так заведено, а те – що написано в Слові Божому. НМД.
Глубоко верующий человек живет в обществе и для общества. Ему не мешают ни политика ни экономический кризис, ни трудности, которые встречаются на пути. Именно вера спасает человека. И не надо переступать через себя и строить какие-то новые правила. Верующий человек живет с Богом и возлагает на него все свои трудности. Поэтому он с легкостью преодолевает их.Научиться верить искренне в Бога не легко. И быть похожим на Бога не так-то просто. Нужно время и осознание себя в этой жизни. Простить врагу – тяжело. Но стоит ему простить один раз, начинаешь понимать, что ты стал другим человеком. Ты сумел преодолеть барьер гордости и эгоизма. А самое главное, твой враг, начинает тебя уважать. И не только он, но и все окружающие тебя люди. Когда помогаешь людям, и не требуешь в замен ничего, тогда начинаешь понимать, на сколько ты нужен людям. Сделал доброе дело и иди вперед, не оглядывайся, не ищи оплаты. Забудь то, что ты сделал. Когда в нас сидит гордость, тогда в нас живет злоба и ненависть. С этим надо бороться. От этого надо избавляться. Надо самому себя воспитывать в Божьем слове. А своими добрыми делами мы спасем других.