Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!” І мертвий підвівся

Господь єдиний
Що означає слово Господь? Що тобі пригадує кожного разу, коли ти його чуєш чи коли ти його вимовляєш?
Цей світ не сотворений людиною. Створений Богом. Людина сотворена у світі. Людині був переданий цей світ, але не для того, щоб людина стала Володарем чи царем землі і керувала згідно своїх грішних пожадань.
Наївна пожадливість людини веде до знищення, до смерті, а найгірше це те, що бажання бути як Бог переслідує ціле життя. Ось тільки людина буде мати щастя в чомусь, тільки відкриє якийсь дар, тільки відчує себе забезпеченою і незалежною від нікого, відразу приходить спокуса: “Я не потребую інших”, а потім “Я не потребую Бога “. Коли не потребую Бога, то відчуваю себе “як бог”. Бо я ” Я МОЖУ”, бо “Я МАЮ”.

На цій землі все проминає.Та цій ілюзії приходить кінець тоді, коли починаються труднощі, коли приходять хвороби, коли щось нищиться, коли стукає смерть. І тоді задумуєшся над правдивою ціллю життя: чому і для чого живу? Куди і до кого йду ціле життя? До чого готую себе і що буде за занавіскою незнаного?
Покликання людини
Святий Макарій каже: “Кінцева мета і найвище благо людини – Гос­подь. Бог бажає перебувати в людині, і чоловік ніде не знаходить супокою, як тільки в Бозі. В такій спорід­неності з Богом людина є від початку, це – її первісне призначення від сотворення.
Нема більшої близькості та взаємності від тієї, яку душа має з Богом, а Бог – з душею. Гос­подь сотворив різні речі: небо і землю, сонце і мі­сяць, води, плодоносні дерева та всякі види тварин. Але в жодному з цих створінь не спочиває Господь. Кожне сотворіння в Його владі, однак не утвердив Він Свого престолу в них, ані спілкування з ними. Зволив перебувати лише в людині, з нею єдиною спілкуватися і в ній спочивати. Чи бачиш у цьому спорідненість Бога з людиною, а людини з Богом?”
Він, що живими і мертвими володіє
У часі молитви за померших ми молимось: “Він, що живими і мертвими володіє”. Цим самим ми пригадуємо те, що деколи забуваємо – Господьство нашого Творця. Ніщо так, як смерть нам пригадує нашу безсилість і змушує нас задуматися над тим, хто є ВИЩЕ НАС.
Воскресіння сина вдови (Лк. 7, 11–16)
Прихід Сина Божого на землю це було нагадування про Люблячого Бога, який створив все для людини і який далі бажає повернути людину до раю. Різними чудами Господь показує, що там, де людина безсила, там є Бог. Він був і є Володар всього.
Найбільшим безсиллям людини є смерть. І після уздоровлення важко-хворих Христос показує могутність у поверненні життя. Цим пригадує, що Бог є владика і мертвих, які для Нього завжди живі.
Коли пізнаю Його, то хочу визнати Його ГОСПОДОМ
Пізнаючи Любов Христа, мимоволі виникає бажання схилити свою голову і визнати Бога за Господа, тобто Владику життя. Хочеться слухати Його і довіряти Йому, виконуючи Його дороговкази. Хочеться йти за Ним, щоб спасти себе і осягнути Рай. Хочеться, щоб потім, коли прийде у Славі, щоб і до мене сказав: “Устань!”
А зараз хочеться разом із іншими, як і колись сказати і прославити: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Лк. 7, 11–16

Залишити відповідь