Дорогі браття і сестри, сьогоднішня євангельська історія про біснуватого показує те, що людина безсила в боротьбі з силами темряви. Більше того, ця історія звертає увагу на те, що біснуватому не могли допомогти ні він сам, ні інші люди, що були з його околиці. Найгірше те, що його, людину в біді, обходили всі, бо боялися.
Страх – це стіна
Страх був перешкодою, щоб виявити допомогу потребуючому, страх змушував залишити людину немічну в біді, той же самий страх потім вплинув на те, щоб не прийняти Спасителя і вигнати Його з їхніх околиць. Коли є страх, то людина закривається сама в собі і там знаходить захорону.
Люди зі страху перед ворогами будували великі фортеці. Декого зі страху висилали далеко, в безлюдні місця. Страх завжди робив відстань між людьми, людина в страсі завжди залишалась самотньою і приниженою, людина зі страху могла розпрощатися із життям.
Хто перебуває в страсі, той відчуває постійний душевний біль, який сковує душу і виснажує її. Людина, котра перебуває в страсі, не відчуває радості життя, не вміє любити, не знає, що означає бути вільною і відкритою.
«Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.» (1 послання Івана.4:18)
У цей світ прийшла ЛЮБОВ
Людина сама в собі не має сил для духовної боротьби із сильнішим від себе злим духом. Єдиною допомогою людини є сам Господь Бог. Господь ішов до всіх. Він не мав страху, мав лише ЛЮБОВ. Її ніс туди, де її потребували, де не було любові до нужденних.
Сидіти в ногах Господа – ознака любові
Зцілений юнак покірно сидів у ногах його Спасителя, огорнутий у Божу любов та з повернутим просвіченим умом. Він відчув любов і хотів перебувати далі в любові. Це ознака всіх людей, котрі прийняли Божу любов – сидіти в ногах Господа.
«Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.» (1 послання Івана. 4:19)
У історії про біснуватого із Геразинського краю показано як Христос зцілив немічну людину, що була опанована духами, і повернув людський лик та здоров’я. Людина почала любити. Уздоровлений повернувся до свого міста, бо так хотів Христос, бо саме він мав принести любов до тих, хто його боявся, хто відкидав, хто також потребував любові.
Відомо багато людей в історії християнства, котрі перейшовши грішне минуле стали проповідниками Божої любові. Хто пізнав Любов Божу, той хоче бути з Богом, хоче молитися, хоче наслідувати Ісуса Христа, хоче любити, хоче …
бо немає вже більше страху… бо любить … бо пережив на собі ціну любові, яка переборола страх.
Хочу поделиться радостью, дорогие братья и сестры. Недавно меня очень обидели. Обида сидела во мне и не давала мне возможности, правильно ориентироваться. Мои духовные беседы с отцом Виталием и матушкой Любой, помогли мне простить и вырвать эту боль из сердца. Человек обидевший меня, попросил у меня прощения, хотя я его об этом не просила. Теперь только понимаю по настоящему, какой силой обладает Божья любовь. А, что касается страха, то я знаю, что лишь молитва и преданная любовь к Богу спасут. Недавно рядом с нами была больная женщина, которая нуждалась в нашей поддержке. Организовав помощь ей, в ответ не раз слышала:” зачем ты ей помогаешь? Она не благодарна, а потом тебя же и обвинят”. Я не обращала внимание на все эти высказывания. А занималась лишь тем, что говорил мне Бог:” Человек болен, ему надо помочь!” И в самые трудные моменты в жизни, когда страх сковывает и пронизывает все тело так, что дрожишь как осиновый лист, я держу “главное оружие против страха”- это молитвы. Испытаний много в жизни, главное не растеряться. Спаси вас Бог!.
“Коли є страх, то людина закривається сама в собі і там знаходить захорону.” – це про мене. Я часто замикаюсь в собі і споруджую стіни, тому що присутній страх.
Olesia, а вы когда нибудь просили Бога, чтоб он помог вам избавиться от страха? Попробуйте помолиться и в своих молитвах попросите у Бога помощи. Я вижу вы уже понимаете, что страх вас сковывает и мешает вам жить. От страха надо избавляться. Надо расти. Пусть Божья благодать сойдет на вас.
страх – це така “реальність”, яку пропонує диявол. він замальовує довклишній світ у свої барви, він просто перероблює його, показуючи світ таким, яким бачить його сам.
людині властиво падати – і буває, немає чого падати, але сковані страхом ми спотикаємося – не тому, що важко, а тому, що страшно…
Господь забирає страх, він відкриває дійсні кольори. Бог дає відвагу..бо страх – це упередження, це “пророцтво” наперед – я передбачаю, що щось відбудеться у такий спосіб…хто ти така, людино, щоби знати як щось відбудеться??? лише Богові це видно, а ти посто роби, і не дивися наперед, але на плоди праці…;)