Дорогі браття і сестри,  історія із кровоточивою жінкою нам пригадує реальність сьогоднішнього життя: обмеження людських сил.
Медицина зробила великі кроки вперед у технологіях лікування, але при цьому всьому не відчуває себе всесильною. Маємо багато різних лікарів і спеціалістів у різних галузях, але і вони, роблячи все можливе, часто розводять руками чи то у визначені діагнозу, чи у лікуванні хвороби.
Справжні лікарі визнають свої обмеження і не дають 100% ґарантій, не беруть на себе всю відповідальність. Вони роблять все можливе і при цьому закликають, щоб пацієнт також сам дбав про своє видужання: а перший крок у цьому – це духовне зцілення.
Багато досліджень підтверджують, що хвороби часто мають внутрішній початок. І видужання у таких випадках має йти із виздоровлення душі, щоб дати потім ефект на тілі.
Людина у стані гріха послаблює свою імунну систему, бо перебуває у стресі від поганого вчинку, якщо цей стан буде тривалий, то у людини помалу зменшиться сила боротися за своє здоров’я.
Для християнина початком усякого уздоровлення є покаяння. Коли людина буде перебувати у стані Божої ласки, то злий дух над нею вже не буде мати панування, його сила буде значно послаблена. Людина повна благословення переборює кожну трудність і хворобу також.
Хвороба – час для самої людини, час для себе. У час лікування ми приділяємо більше уваги собі: пізнаємо себе, причину захворювання і плануємо жити так, щоб наступного разу бути більше обережнішими – це і є перші кроки покаяння, примирення.
Роби кожну справу так, щоб виснажуючись, ти водночас наповнювався силою життя. Є те, що нас виснажує і є те, що нас наповнює. Людина, якщо не має радості від того, що вона робить, вона виснажується і скоро слабне. Така праця не приносить їй благословення, а отже – не наповнює життя життєвістю.
Христос також виснажувався, коли був між людьми і сила виходила з нього. Він це відчував і при цьому робив усе з великою любов’ю і радістю. Віддавав себе в жертву людям, служив їм. Відчував втому і йшов на самоту, щоб відновити свої сили, перебуваючи на молитві із Отцем Небесним.
Син Божий закликає нас, щоб ми Його наслідували. Віддавали себе на служіння один одному з любов’ю, але мали час для свого відновлення в Бозі.
Жінка доторкнулася і видужала
Цей дотик не був дотиком подібним до інших. Дотик віри, який починався від серця людини, де було невимовне бажання зцілення. Довгі роки страждань і мук показують, що віра лише укріплялась і увінчалась зустріччю із Спасителем, дотиком до Нього і зціленням.

Луки 8:40-56