[1]
Сталось так, що на безлюдний острів силою чуда потрапило троє чоловіків. І сталось у пееред різдвʼяний час. Як виявилось, всі вони були християни, але різних конфесій. Збившись із календарних днів, вони все ж таки вирішили святкувати Різдво Христове, яке мало святкуватися у найближчий час.
Коли приготування до свята завершились, то вирішили підвечір зібратися на Святу Вечерю.
Прийшов католик, підтягнувся і протестант, а …. от православний ніяк не приходив. Тоді друзі пішли його шукати.
За якийсь час побачили його спокійно сидячим у молитовній позі.
Дочекавшись поки завершить свою молитву, яка мала характер посту, вони легким жестом запросили його, кажучи: “Ходімо, вже час споживати Святу вечерю”.
Нащо той різко заперечив: “Я ж православний, а наше православне Різдво буде через 13 днів”
Mи часто намагаємося бути настільки відданими своїм принципам, що саме через них ми хочемо показати свою віру в Бога. Хоча потім сумніваємось, чи дійсно – це є віра в Бога, а може – це просто віра в свої принципи?