Дорогі в Христі, історія про уздоровлення прокажених пригадує нам про велику Любов Христа до людини і важливість нашого спасіння.
Прокажені не мали життя серед людей
Бути прокаженим того часу, означало не тільки бути хворим на невиліковну хворобу, але ще й бути позбавленим життя у суспільстві. Прокажені були приречені на загибель ще й тому, що бути тілесно і душевно хворими. Христос повертає їм життя тілесне і суспільне. Після уздоровлення вони могли жити в повноті не тільки у своєму тілі, але ще й у суспільному тілі того часу! Не дивно, що "Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога."
Об’єднані горем
У цій історії вартує звернути увагу на те, що прокажені стояли далеко. Вони не могли переступити закон: хворим до здорових не можна наближатися, щоб часом і вони не заразились. Господь їх почув. Поясненням може бути те, що їх було 10 чоловік і всі вони голосили разом. Потім виявляється, що один серед них був іншої національності та іншого віровизнання. У цій ситуації вони не дивилися на те, що їх роз’єднює, вони шукали те, що їх може об’єднати, навіть, якщо – це є хвороба.
Біда об’єднює людей – так каже народна мудрість, так ми переконуємося в житті. А що робить – добробут і щастя? Ця історія нам показує, що сталось роз’єднання …
Чудо є лише для земського життя, чи в ньому є ще щось вище?
Усвідомивши чудо і його значення, ти народжуєшся немов знову. Ти по-новому вже дивишся на речі у твоєму буденному житті. Те, що було колись другорядним, тепер стає на першому місці, а дрібниці відходять на сторону.
Віруюча людина, коли отримала чудо, ставить Бога на перше місце і тоді отримує ще другий дар – це дар спасіння!
І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”
Отримати матеріальний, фізичний дар – це дар лише на час земського життя. А ми знаємо, що земське матеріальне проминає. Тому Господь, наш Спаситель, окрім цих проминаючиx дарів, постійно ставив наголос на вічних, духовних – тих, які не проминають і вже в цьому житті стають початком Спасіння до вічного життя.
Людина, котра отримує внутрішнє зцілення, відкриває для себе нове життя. Це життя є з Богом, де в усьому центром і змістом є Бог. Людина, котра загоїла свої рани лише зовнішньо, насправді лише прикрила свій біль на деякий час.
Божі зцілення – вони завжди мають як тілесний, так і душевний ефект.
Про наші чуда
У нашому житті ми зустріли також різні хвилини, коли неможливе ставало можливим – ми це назвали також "чудом". І як би нас не переконували, ми були і будемо переконані у чудесному діянні, бо лише ми можемо до кінця оцінити глибину того, що сталося.
Задумаймося тепер: чи в цьому чудесному випадку ми отримали лише зовнішню користь, а може була ще й внутрішня?
Ми стали добрішими в очах людей чи наше серце зазнало змін?
Ми стали ближче до чуда чи до самого Бога?
Ми змінили своє життя у кращу сторону?
У чому це видно?
Благодарити – це дарити благо! Як ми благодаримо Бога? Як продовжуємо діла милосердя і цим самим спасаємо себе від спокуси, від гріха?