Коли ми додаємо до слова прикметник, то підкреслюємо особливість предмету чи особи, про яких говоримо i доповнюємо, уточнюємо та збагачуємо зміст того слова.
Кажемо: “Дім Божий” і цим вказуємо, що це власність Божа. У Божому домі маємо поводитися по-Божому: цим виявляємо повагу до Господаря і стягаємо на себе Його милість. Не добре посягати на власність Бога і робити з неї те, що хочемо.
“Дім Божий – є домом молитви” – Так соромив наш Спаситель тих, котрі не поводились по-Божому у храмі Господньому, в Єрусалимі.

В Домі Божому ми маємо знаходити спасіння
Часто люди запитуються: як правильно вести себе у храмі Божому? І важко відповісти конкретними порадами, бо церковна культура – це не закон, це душа народу, яка у різний час по-різному виявляла свою прославу і честь Богу. У кожному храмі є свої місцеві традиції. Буває так, що в одному храмі на щось більше звертається, а в іншому на інше. Але це не має творити суперечку чи взаємний докір. Все має бути скероване на прославу Бога і тому Він єдиний, хто має приймати і судити: чи належну йому воздали хвалу чи ні.

Та все ж існують деякі правила і дороговкази, які мають лише допомогти як у приватній молитві, так у Богослуженнях церковної спільноти.
Усе, що робимо у храмі має вести нас до спасіння. У храмі ми спасаємось від всякого зла і всіх його ангелів. Саме тому ми, коли відрікались злого, то дивились на вхідні двері храму у сторону світу, а коли з’єднювались із Христом, то дивились у глибину Храму, бо в ньому є наше спасіння, у храмі переживаємо на собі глибоку злуку із Богом.
В Домі Божому ми освячуємось. Твориться молитва за нас і ми вимолюємо інших. Приймаємо благословення і самі благословляємо. Намолені храми навіть тишиною промовляють до страждущих душ. Дім Божий – це наше прибіжище, де можемо вилити біль душі і відчути близькість Божої ласки. Хоч Бог не проживає лише в рукотворних храмах, але багато свідчать: “Добре бути в храмі” –  так багато говорять.
Що ж робити тоді, коли ти змушений виходити із храму, де знайти місце, щоб відчути присутність Бога?
Колись людина вважала, що Бог є дуже далеко від неї та єдине, що єднало – це була віра. Згодом Бог  наказав людині збудувати шатро, а потім виріс храм в Єрусалимі. Людина тоді вже могла відчувати дуже близько Божу присутність. Навіть у видимий спосіб. Настав час і Бог ще більше наблизився до людини, бо поселився в людині, у лоні Марії, яку з часом назвали Богородицею.
Апостол Павло, відчуваючи живу присутність Спасителя, в першому посланні до Коринтян повчає: „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!” (1Кор. 6:19-20).
Хрищення – це був момент, коли наше тіло було Освячено і Помазано Святим Миром нам на спасіння. Відразу, згідно обряду, ми слухали Боже слово і потім священик запричащав нас. Ми вповні прийняли Христа і стали Його оселею.
Місцем для перебування Бога є в самій людині
Наше тіло –  це також місце для, яке у повному значенні має стати Божим Домом, в якому ми маємо знаходити спасіння, освячення і притулок. Хто це пізнав, той не ухиляється нагоди, щоб: прийняти Святе Причастя і тоді – тіло твоє буде кивотом для Євхаристійного Христа. Є також багато чого іншого, що може незамітно перемінити наше тіло у повноцінний храм!
Багато хто з людей так із робив. Таких людей називають “Богоносцями”. Такі люди несуть в собі Бога і де б вони не були, поруч із ними відчувалась присутність Бога. Адже Бог був дуже близько – у серці людини, а тіло було самим храмом намоленим, чистим і затишним.
Храм твоєї душі – це буде місце для Бога чи “печерою розбійників”?

Скоро Піст – час покаяння!