Хай Бог тебе благословить

Стрітення: Зустріч з Христом для падіння чи підняття?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Лютий 15, 2011. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Пророцтво праведного Симеона, яке читаємо на Торжество Стрітення, знаходить свій відгомін не тільки в Ізраїлі, але ще й серед вибранців Божого люду Нового Завіту, серед християн.
Згадаймо ці слова праведного старця, котрий благословляючи, сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.” Лук 2.34

Світло на просвіту поганам осіяло усіх
Ісус, як виросте, скаже про Себе: я є Дорога, Істина і Життя. Кожний, хто зустрічає Христа, той має можливість ступити на Дорогу Спасіння, той може пізнати Істину і тоді отримає Життя Вічне.
Блаженні ті, котрі зустріли Спасителя у своєму житті, які Його пізнали і полюбили Його. Адже, життя людини від цієї зустрічі змінюється. Людина навертається у сторону добра. Зміна способу мислення впливає на ціле життя: на поведінку, на відносини із людьми, на відносини із Богом. Після зустрічі із Спасителем, людина стає добрішою і любов її стає чистішою, віднаходить сенс життя і саме життя стає в повноті свого змісту.
Слова Симеона також насторожують 
зауважуємо, що зустріч із Христом не для всіх буде радісною, бо "він буде знаком протиріччя" і  не всім буде на "підняття", будуть і такі, котрі матимуть "падіння". Або одне і теж разом.
Так і сталось. Багато людей отримало від Месії допомогу, а ще читаємо в Євангелії, що були і такі, яким він сколихнув життя: "праведним" лицемірам він викривав їхні гріхи, гордуватим послідовникам давав можливість упокоритися, ідеальним мудрецям показував їхній фанатизм і нагадував, що мудрість – це не їхня заслуга, а дар Божий. Зустріч із Христом – це для багатьох була глибоким і деколи болючим пережиттям, а навіть розчаруванням.
Христос – це світло, яке просвічує кожну людину.
Як було колись, так і сьогодні для сучасних християн – ця зустріч є справжньою зустріччю із Світлом, що просвічує людину аж до середини її єства, аж до глибини її минулого. Скільки було таких моментів у житті, коли пізнавши свою грішність, відчувалось справжнє падіння, упокорення, а радше усвідомлення і визнання свого упадку. Хто далі вірив Спасителю, той мав від Нього, ще й підняття. Як це сталось із апостолами Петром та Павлом, як це сталось, мабуть із тобою, що читаєш. Ці хвилини просвічення були для багатьох болючими та неприємними. Людям подобається хвальба, а зауваження не завжди є прийнятними. А Богові подобається,щ об ми були спасенні, навіть ціною наших тимчасових незручностей, щоб мати щасливу вічність.

Господь не може бути іншим.
Він є світло і Він просвічує людину аж до самої середини її душі.
Це Світло, як колись так і тепер, приходить і дає ясність. Він нічого не знищував, а упорядковував, нікого не відкидав, а кожному знаходив призначення. Якщо щось було не на своєму місці, а мало бути на першому, то Він ставив на перше і, що було відкинуто, він звертав увагу. Христос сколихував людину, суспільний лад, навіть релігійні звичаї і традиції. Він нагадував нам всім, що найпершою опорою в цьому житті є Добрий наш Небесний Отець. І вірити Богу – це шлях спасіння до вічного життя.
Твоя зустріч із Христом
Ми також зустріли Христа! Слава і подяка Йому за це!

Згадаймо, що Христос сколихнув у моєму житті? Що для мене було підняттям і що було падінням? Як це світло прийшло у мій внутрішній світ? Як його просвітило? Чи кожна зустріч з Христом – це хвилина просвічення?

Переглядів було:765

Ключові слова до цього допису:

1 відгук

  1. sofia

    Мне было за 30 лет, когда я впервые переступила порог церкви, чтоб помянуть мою покойную маму. Меня никто не уговаривал, и никто не убеждал, я была рьяной атеисткой.Моя покойная мама, меня привела в церковь. Она снилась каждый раз, когда просила моей молитвы или моего участия в церкви. Я тогда ничего не понимала и не интересовалась ни религией, ни верой. Я не помню сколько это длилось, только однажды, мне захотелось послушать священика. И это стало моей отправной точкой в переломе моих взглядов и в переломе моей жизни. Я искала ответы на вопросы и Господь мне отвечал, я искала Библию и Господь мне ее подарил. Я поверила в Бога и в тоже самое время не могла оторваться от привычного образа жизни. Готовила себя к исповеди и боролась с самыми различными житейскими соблазнами. “Спотыкалась” и “падала”, вставала и снова спотыкалась. Обещала Богу быть твердой в вере и не грешить, а дьявол искушал и ” уводил” от выбранного пути. Сколько раз я предавала Господа и сколько раз Он мне прощал! Поверить Богу легко, но сколько усилий надо приложить , для того, чтобы стать истинным, верным християнином. Как много надо работать над собой, чтоб не сломаться, не упасть духом.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.