Жінка посповідалась і зізналась священику, що один гріх її постійно переслідує. Вона дуже часто впадає в нього, висповідує на кожній сповіді і, кажучи щиро, вже надокучило постійно його повторювати на сповіді. Вона вже старалась з усіх сил позбутися його, але нічого не виходило.
Духовний отець тихо промовив: іди в мирі, відпускаються тобі твої гріхи.
Жінка здивовано подивилась.
За покуту помолишся 100 раз “Господи, помилуй”
– А що далі? – ніяково промовила вона, може дасьте якісь настанови, як позбавитися цього гріха?
Тут старець підвів свої очі і прoдовжив:
Покута – це не відбувальщина, не покарання, яке потрібно відбути і все. Покута – це духовний лік. От коли тебе заболить, то ти приймай це “лікарство”.
Будеш частіше його вживати, буде більше в тобі Божої сили. Дух Божий буде в тобі і буде боротися з гріхом, який закорінився в тобі. 
Люди помиляються, коли думають, що вони зло переможуть лише своєю силою. Лише Бог може остаточно знищити зло, або його перемінити.
Твої подвиги у боротьбі із гріхом показали, що потребуєш Божого Духа. Молись, наповнюйся Духом Божим.
Пам’ятай про покуту! особливо в часі спокуси…
“Дивний той старець”: подумала знову собі жінка і залишила старця, повернувшися у грішний світ.
“Дивна та жінка” – подумав спокусник, коли йому невдалось звести цю жінку до гріха. Просто жінка не піддавалась на спокусу і постійшло щось шептала.
Ліки допомагають тоді, коли їх приймають у часі всього курсу лікування.
А ще: колись давали покути суворіші, може тому було більше святості…якої так бракує сьогодні