За звичай, прощання із близькою людиною приносить нам жаль і смуток. У вознесінні Христа на небо ми не зауважуємо смутку серед апостолів. Апостол Лука підкреслює, що вони вернулись із радістю.

Ісус не прощався із своїми найближчими він говорив їм: «До зустрічі…. іду приготовити вам місце». Слова Христа про те, що він прийшов на землю для того, щоб привести людей до Отця здійснюються у цій події. Апостоли глибоко пережили на собі Любов Божу і вже не сумують від фізичної розлуки. Духовна єдність є важливішою.

Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Юда, звідки починався Його хресний шлях.Христос возноситься туди, де належить Йому бути. Не випадкові ці знаки.
Саме вони нам вказують, що піднесення на небо можливе через шлях, яким пройшов Ісус. Ці знаки можуть допомогти нам краще зрозуміти хресну дорогу нашого життя. Якщо ми все терпеливо будемо зносити заради Бога, то можемо дійсно бути вознесенними на небо.

Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа апостоли увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують в Нього, не бачивши: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ів. 20, 29).

Кожного разу, коли ми приходимо до церкви, відвідуємо святі місця, зустрічаємо святих людей, кожного разу ми усвідомлюємо, що нам дуже добре бути у цій святості, але у якийсь момент має настати час розлуки.
Цей час можe бути для нас радісною подією також, якщо в нас залишиться частинка духу від тієї місцевості чи людини. І також частинка надії, що в майбутньому ми ще знову зустрінемось.

Радість у прощанні

Жінка після довгої розлуки із рідними верталась додому. В останній день до автобуса супроводжували подруги. Веселий клімат панував серед них. Всі раділи, що подруга вертається до сім’ї. Кожна з них розділяла хвилюючу радість, хоча десь в глибині народжувалась краплина смутку, за тією, котра вже стала рідною і дорогою. Мабуть, коли вона буде знову залишати своїх рідних, щоб вернутись до своїх подруг, то рідні будуть теж радіти, хоча буде також краплина смутку.