Кожного разу, коли ми читали цікаву історію, можливо у нас викликало подив про мудрість у простоті. Це були історії інших людей. Зараз запрошую подумати про особисту зустріч з Богом, про твою зустріч з Богом і це буде також цікава історія.
Вона може починатися так:
Господи, коли прокинувся, то розпочав день і цим відповів на Твій заклик до життя: «Так».
Коли побачив, що хтось потребує допомоги, то допоміг і цим знову відповів: «Так» на Твій заклик – люби ближнього.
Коли згадав про своїх рідних, то помолився за них і також дав їм звістку про себе, і цим відповів на Твій заклик до єдності сім’ї: «Так».
Коли прийшов час споживати їжу, то поблагодарив Тебе, визнаючи Тебе своїм добрим Богом, дателем поживи духовної і тілесної.
А тепер, коли Ти промовиш до мене:”Прийди до мене і з’єднайся зі мною у причасті”- що відповім я? Яку ще причину знайду, щоб не поєднатися з Тобою?
У минулих днях не все вдалось, як хотілось,…. за це прошу прощення.
У кожному разі Тобі дивуюсь, дивуюсь Твоїй терпеливості чекати на мене … на моє «Так».
____________________________________________________
а зараз залишаю місце для тебе, дорогий читачу, духовне диття:
у відгуках можеш написати свою історію-молитву… Амінь.
прийшла сьогодні на останній державний іспит бакалаврату.
я іду на червоний диплом. викладачка-екзаменатор із цього іспиту “зрізала” усіх претендентів із інших груп на диплом із відзнакою.
я ішла на іспит і молилась: “Боже, балгослови цю викладачку, дай їй щастя у житті, опікуйся нею”.
я сіла за парту і сказала: “Боже, нехай не я, але Ти вибереш мені білет із цієї дисципліни”. я отримала свій білет,подивилась і прославила Бога, що Він мені обрав такий білет.
я нарешті поспала вперше за 2 доби і подякувала Богу за час, який Він дає мені для відпочинку.
я говорила зі своїм хлопцем, і ми побачили де є гріх у наших стосунках, і ми визнали його,цей гріх, і домовились молитись разом за подолання цього гріха. домовились віддати перше місце у наших стосунках Богу, бо без Нього ніщо не має сенсу…
я іду спати і дякую Богу за прожитий день і за ласку, якої я не заслуговую.
Він завжди був близько,набагато ближче ніж я це розумів,…відчував і духе часто ніс мене на руках.Тільки тепер я потрохи… це… усвідомлюю.
Ех життя… Яке воно дивне і неповторне.
Справжнє життя це те,яке усвідомлюємо,а його не завжди так багато.
Вчора увечері згадала про Тебе ідучи спати – захотілось перед сном декілька слів від Тебе почути-прочитати. Та не хотілось вже з ліжечка вставати, щоб взяти Біблію з полички… Чому я цього не зробила?! Легше було лежати далі, ніж встати з постелі… Часто в житті ми робимо те, що легше, а не те, що краще… Виправляю ситуацію зараз… Ось поклала Біблію біля ліжечка… Поговоримо сьогодні вечером з Тобою, Боже? Що ти розповіш мені? Як я відповім на твої слова?
Я так люблю слухати Тебе, перебувати в Твоїй присутності, просто мовчати з Тобою разом… Люблю, коли я допускаю Тебе так близько, що ти торкаєшся мого серця і з очей котяться сльози… Інколи сльози болю, інколи сльози радості, часто сльози любові… Яка я щаслива, що можу залишатися з Тобою собою!
Сьогодні ти знову запрошував мене до розмови по дорозі в університет! Дякую за ці миті спілкування! Що вириваєш мої думки з цього виру турбот!
І ост знову привів мене на цю сторінку – промовляєш до мене! Посміхаюсь Тобі! Дякую за турботу!
Ну що ж, я йду далі щось робити… Але вечером ми знову зустрінемось у розмові?…