У наш час все більше чути нарікань зі сторони релігійних людей, що сучасний розвиток не допомагає у релігійному житті, а напаки – віддалює від Бога. Що ж, важко було погодитись мені із цим сплеском критики, коли сам вживаю багато сучасної техніки у щоденні. Але з часом спостеріг одну особливість.
Маю два комп’ютери. Один давніший і звичайно із слабшими характеристиками, тому й працює поволі. Деколи, як ми кажемо, заглючить і мусиш чекати, поки обробить всю “інфу”. Інший новіший, працює швидко, ледь встигаєш слідкувати за всім, що відбувається. Звичайно я перейшов на кращий. Думаю ви зробили би теж саме. А що сталось…
Відкрив для себе, що коли працюю із менш-досконалим компом, то в часі “пауз” молюся. Особливо, коли щось не вдається, то ревно прошу у Бога помочі. Пригадую, що колись нервував, але з часом перейшов на спосіб молитви. 
Не було зле, вам скажу відверто.
А тепер? Тепер мало часу виділяю на молитву перед комп’ютером. Пояснення просте. Труднощів нема, робота йде швидко, сторонньої допомоги не потребую…
Правда зі сторони роблять зауваження, що став дуже мовчазним і вже не так цікаво спотерігати за молитовною працею перед монітором, який все ж таки часто заставляв мене до духовного діалогу із Творцем.
А ще є одна думка. Кожного разу, коли пишу проповідь чи духовні роздуми, дуже часто роблю паузи… і дуже часто заповнюю їх молитвою.
Може тому не роблять пересадку мозку чи душі? 🙂