- Духовні роздуми - https://www.rozdum.org.ua -

Блудний син втратив благословення, але повернув його через повернення

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, третім кроком до приготування до Святого Посту, до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту, є історія про Доброго батька і його синів. (Луки 15:11-32)

Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.

Тепер маємо нагоду задуматися над нашим життям із Богом. У притчі показано прикмету Бога – як Доброго батька. Опікується, наповнює життя радістю та достатком, залишає нас вільними, не приховуючи радості від нашої присутності і смутку від розлуки.  Також у цій притчі можемо побачити людей: нас грішних і псевдо праведних.

Бог добрий до нас, а чи ми є добрими до Нього і до нас самих? Люди кажуть, що "яблуко від яблуні далеко не падає", вказуючи, що діти дуже подібні до своїх батьків. Бог є наш Небесний батько, значить ми маємо бути подібні до Доброго батька своєю добротою, своїм єством. Так не є, а чому?

Коли ми відходимо від Бога, втрачаємо Його благословення, і разом з цим втрачаємо подібність до Нього.

Забуваємо, або перестаємо вірити, що все походить від Нього і впадаємо у "самонадіяність", привласнюємо все собі і надіємося на власні сили, а це є приреченням на поступову загибель. Подібно було із сином, що зблудив, бо думав, що без батька буде йому краще. Було добре, коли був достаток, але він скінчився. Адже блудна дорога не збагачує, а збіднює. Пам’ятаймо, що у цьому світі все йде до скінченності, і якщо його не помножувати, не підтримувати, не берегти, то все закінчиться і знищиться. Чи не так?

Спостерігаємо у сучасному світі таке "знищення", що веде до “самознищення”. Культура споживатства і неуміреного використання дарів Божих скерована не на життя, а на збагачення окремим і смерть іншим. Захоплюючись дрібними успіхами в технології та науці, ми відходимо від джерела життя, від Бога – Життя подателя. І ціль життя для багатьох стає не “жити”, а виживати в умовах конкуренції за збагачення. Одного багато запитали:” чому він є багатим?” нащо той відповів, що боїться стати бідним, бо тоді його знищать так, як він.

Тепер не скриєш, що наблизився час кризи, який нам нагадує про скінченність у ресурсах природи, у людських потенціалах. І що буде далі? Якщо ми не навернемось до Бога, то все далі буде розпадатися, нищитися і не відновлюватися.
Погляньмо довкола і зрозуміймо, що криза є не тільки в економіці, її бачимо і в сім’ях, і в стосунках із друзями, і в цінностях життя, культури, політики і в духовному середовищі.
Люди, шукаючи чогось іншого-нового, втратили гармонію, єднання із Богом. Чи не нагадує нам первісну історію із Адамом і Євою? Здобувши, що хотіли, а щасливими не стали. В цю епоху прогресу все менше бачимо щасливих людей, а колись лозунги і заклики були інші. Чи це не явний знак невернутися до Бога?
Блудний Син, що мав загинути, побачив свій опущений стан і навернувся! Йому було повернуто все необхідне для життя, і життя стало по-справжньому щасливе.

Навернутися – це не тільки пошкодувати за вчинками, це повернутися і бути з Богом в одній думці

Не раз люди кажуть, що ходять до церкви, моляться і, навіть, часто сповідаються,а у їхньому житті нічого не міняється. Якої зміни хочуть? Збагачення і достатку заради інших? 
Лікар, який живе в бідноті, має молитися, щоб було більше пацієнтів? А суддя – більше злочинів? А землероб – щоб був голод в іншому краї? Навернутися – це почати думати Божими думками! Щоб не тільки тобі було вигідно і зручно, але і щоб всім було добре.
Адже другий син був фізично завжди із батьком, але далеко він Нього в думках і поглядах на життя. Остерігаймось такої неправдивої поведінки: коли назовні показуємо свою близькість із Богом, а думками, цілим серцем далеко від Нього. Коли кричимо про справедливість до інших, а самі засліплені у своїх переступах. Коли заздримо і осуджуємо, критикуючи інших, а самі не цінуємо те, що Бог дав нам.

У цей час посту ми всі маємо почути: покайся і навернися!

Стараймося цього посту побачити не тільки гріхи морального життя відносно людей, а ще взяти до уваги гріхи проти Божих дарів, які не помножуємо, витрачаємо безслідно, навіть, знищуємо. Спаси нас, Боже!

Глибокого навернення потребують всі: ті, хто відійшов від Бога, а також ті, хто думає, що ніби є з Богом.