І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить один від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

Loading

 

Дорогі браття і сестри у Христі, четвертим кроком до приготування до Святого Посту, до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту, є притча про Останній суд(Мт. 25.31-46). Його ще називають Страшним судом і це вже залежить від того, хто і яким бачить цей суд. Для одних це буде час смутку, а для інших буде довгоочікувана мить радості, що дасть початок вічній радості у Божому царстві.

 

Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.

Кожний суд має на меті прояснити

Ка суд часто кличуть свідків і досліджують різні факти, щоб краще можна було винести судження. Кожна деталь важлива, адже все може вплинути на вирок.
На Останньому суді буде мить повної ясності, але без сторонньої допомоги. Всі таємниці відкриються і все приховане стане явним. Ні в кого не буде сумнівів і підозри ні на справедливість Божу, ні на людську. Тому не буде розгляду справ, не буде обвинувачів і оборонців. Нікому не потрібно буде пояснювати – все стане ясним само собою. Це і тривожить декого і страшить, адже приховані думки і задуми стануть явними усім, а потаємні і скриті від людей діла – знаними в усіх деталях.

В цій ясності станеться поділ
Він буде не за принципом національності, кольору шкіри, соціального стану, церковної приналежності. Буде дуже просте розділення: на праведних і неправедних. Усі отримають заслужене і саме гірше, що не буде можливості все це оскаржити чи змінити. Дехто тому і називає цей суд дійсно “Страшним”, бо вже нічого не можна буде змінити і рішення буде на цілу вічність. Декому страшно робиться лише від однієї думки про це…., усвідомлюючи свій стан життя і майбутнє, до якого наближаємось.

Страх можна перебороти, але чи вартує?

Невіруючі люди не мають страху перед Останнім судом. Не вірять в існування Бога і Його справедливості, хоча десь підозрюють, що має бути висновок прожитого життя. Дехто із християн живе так, ніби ніколи не має дати звіту про свої вчинки. Таке “безстрашшя” можна пояснити засліпленістю душі, безнадією на Боже милосердя. Такий духовний сон триватиме недовго. Ласка Божа сходить на людину і просвічує її, в цій ясності людина отримує відкриття про стан своєї душі, що може перейти в покаяння – зміну життя.
Страх Божий – це дар Божий, що допомагає витіснити страх нищівний
Як правило боїмося того, що не знаємо, не вміємо, … Такий страх нас блокує і не дає можливості до пізнання і розвитку. Тримаючи на віддалі Бога через свій страх, людина залишається наодинці із труднощами життя, закривається в собі і поступово знищує життя. Цей страх є нищівним, бо веде до розпуки, особливо перед думкою про Божий суд.
Відповідно страх від незнання і невміння потрібно витіснити ясністю і вправлянням. Тому нам потрібно приготовлятися до Божого суду і таким чином витіснимо нищівний страх, а здобудемо страх Божий.

У християнській традиції є час вечірніх роздумів над пройденим днем. Називається “іспит сумління“. Це час, коли ми самі собі робимо екзамен-суд, згадуючи події, які трапились з нами в часі дня. Роздумуємо проте, що зробили ми доброго, а від чого ухилилися, а може допустилися лихого вчинку …

В такий спосіб можемо вже тепер побачити до кого будемо залічені: до праведних чи до грішних.

Ті, хто проявляє милосердя до своїх ближніх, ті мають велику надію на радість у Божому царстві, а ті, хто вчинив серця свої кам’яними, а вуха — глухими, кому “бог віку цього” — сатана — “засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” (2Кор. 4.3-4)., звичайно самі собі готують місце вічної муки.

«По правді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!» І ці підуть на вічну муку, а праведники — на вічне життя” (Мф. 25.31-46).

 

Іспит сумління – це правда про нас, що наближує до Бога

Пізнавши правду про себе в іспиті сумління, ми можемо подякувати Бога за те, що веде нас дорогою спасіння через наші добрі вчинки і можемо перепросити за те, що зійшли з неї, порушуючи заповіді.
Участь у щоденному Божому суді нас наблизить до життя в дусі покаяння, буде постійно сокрушувати наше серце, щоб не закам’яніло через різні оправдання злих вчинків, буде пробуджувати надію на покращення і виправлення, буде допомагати у примиренні з Богом та ближніми через прощення.

 

Час Посту – час особливого роздуму над нашим життя, щоб пізнавши правду про нас, ми зробили крок до змін.

Для нас, віруючих людей, може бути чудовою нагодою, щоб почати бачити Христа у нашому щоденному житті. Це добре, що ми зустрічаємо Христа на молитві, у читанні духовної літератури, у Храмі, а тепер потрібно зауважити Його присутність там, де ми вчимося, працюємо та інше.

У нашому житті ми можемо зустріти людей, які потребують помочі, щоб хтось до них виявив частинку добра. Маленькі жести доброти можуть наповнити цей світ світлом доброти і він стане добрішим, як цього дуже хотів наш Учитель життя, наш Спаситель і Відкупитель.

Робімо добро, як вчить нас св.Євангеліє! Робімо в ім’я Ісуса Христа – нехай ці маленькі добрі вчинки, особливо в часі святого Великого Посту, будуть виявом любові та вдячності нашому Богу! Хай назветься цей Святий Піст направду Великим також через наші великі діла милосердя.

Амінь.

Залишити відповідь