Хай Бог тебе благословить

Крадені привітальні слова, або про меланхолічний настрій після свят

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ Березень 12, 2012. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

У святковий час крім дарунків, нам дарують ще й слова привітання. Написані чи сказані, прозою чи у віршовані формі – вони завжди бажані та очікувані, навіть, якщо із запізненням.

Піднесений тон, чітка вимова і повна тиша. Усе свідчить про важливість урочистих слів. Слова вдячності, визнання і побажання торкають до глибини душі. Адже це сказано тобі і для тебе. Але з часом постає сумнів …Сказані дійсно мені і чи дійсно написані саме для мене?

Справа в тому, що ці «щирі слова» тобі чомусь видаються знайомими… відчуваєш, що ніби ти десь вже чув їх. І смутно пригадуєш, що вони були вже скеровані до іншої людини, яка також перебувала у цій магічній атмосфері.

Розумієш, що у твій особливий день ці слова не були сказані лише для тебе, а ти був один тих із багатьох, якому шаблонно відчитали текст. Можливо і щиро, але не від серця.

Адже в серці народжується те, що тільки тобі єдиному можна сказати. Мабуть так і було, коли автор цих «адресованих тобі» слів колись писав для конкретної людини і вони вперше пролунали у її адрес. Це було дійсно прекрасно. Цей був справжній дар, створений для конкретної людини і дарований саме їй. Потім, хтось холодно скопіював і замінив ім’я на чуже. Так цей дар став краденою копією.

А сучасний світ на винаходи такого виду багатий, на жаль. Техніка взагалі знищила будь-які зусилля. Заходиш в інтернет і пишеш «привітання з … » і друг «Гугл» показує тобі море привітань. Ти холодно копіюєш і оппа.. – привітання «від щирого серця» готове.

Подібну штучність переживаємо, коли отримуємо смс-повідомлення, що приходять до нас. Такі однакові, часто повторюються і і змінюється лише “від кого”. Задумуєшся: чи дійсно від «щирих» друзів, які полінувалися написати дійсно від щирого серця, думаючи саме про тебе?

Списувати, копіювати, підписуватися чужим іменем – нам це забороняли ще зі школи і за це наказували поганою оцінкою. Мовляв – це неповага до автора і до читача. Нечесність і фальшивість не допомагають у розвитку.

Ось ми виросли і далі продовжуємо списувати, копіювати, але вже по-дорослому, дивлячись у очі з усмішкою і щиро усміхаючись, закінчуючи словами: «від щирого серця».

Десь виникає думка: можливо ми не подорослішали, а залишились нерозвинутими ще зі шкільних років? Можливо теперішня культура вплинула на нас? Докладаємо усіх зусиль, щоб була кількість велика і затрачено мало сил, ціною поганої якості?
А можливо і поганий приклад, який даємо кожного разу, коли приховуємось за чужими слова? Хмм…

То, що краще: списана «п’ятірка», чи своя «трійка»? хм…

Основне, як дехто каже: “Щоб було від серця! А там вже нема різниці: фальшивого чи правдивого, основне що є … ” Цей “дехто” часом не ТИ?

А так хочеться, щоб було менше пафосу, а більше правди, щоб були саме ті слова, які дійсно тобі присвячені і сказані саме для тебе. Хочеться, щоб не було як-небудь. Можливо таке привітання і слова уваги будуть не у такій правильній віршовані формі і красиво підібрані рифми, але буде щирі і від щирого серця. Серця, в глибині якого народилось те, що стосується того для кого написано, сказано, …

Скоро свято …

Будуть вітання щирі, чи такі, як вже звикли отримувати…?

 

Переглядів було:1302

Ключові слова до цього допису: ,

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.