Різні люди приходять до святого місця: одні молитися, інші просто з цікавості, хтось з обов’язку, а хтось із конкретним завданням, можливо і по-роботі. У кожного поведінка різна. Основна ціль перебування, як правило, займає більшу частину часу, скеровує думки та впливає на поведінку і однозначно створює цілу атмосферу довкола нас та інших.

У сонячний день на площі перед величавим храмом серед великої кількості людей з’явилась постать одягнена у довгі шати чорного кольору. Рівномірна ходьба і вітерець, що лагідно сколихував рясу,  створювали ефект того ця постать на очах у всіх  гармонійно плила по кам’янистій площі.

У певний момент священик сповільнив хід. Як виявилось з часом, причиною цього був фотограф, який націлив свій професійний фотоапарат у сторону чорної постаті.

Бути фотографом не є так легко, адже він має схопити мить, яка залишиться зафіксованою для інших. Інші, дивлячись на фото, можуть пережити ті самі емоції, що і фотограф. Ось так, не будучи живим свідком події, можна ним стати задля тої щасливої миті, що залишиться на фотографії. Тому до фотографів часто ставляться з глибокою пошаною, адже від них залежить наша історія, він них залежить, що залишиться для наступних поколінь. Мабуть тому священик сповільнив свій хід та врешті зупинився, немов позуючи.

Фотограф відразу відчув цей жест уваги і продовжував робити свої клацання, за якусь хвилю почав схилятися то в ліву, то в праву сторону, мабуть, вибираючи кращий вигляд.

Було видно по його обличчі як він старанно шукав правильний кут. І щось йому не вдавалось. Він то присідав то при піднімався, то робив крок вперед, то назад. Священик, який богомільно вдивлявся у далечінь і терпеливо чекав на слова вдячності, що йому мали би дати дозвіл на продовження відвідин святого місця, вже почав виявляти бажання, щоб чим скоріш закінчилась ця фото-сесія.

І ось на кінець фотограф опустив фотокамеру і з легкою усмішкою промовив до святого отця: «Простіть, ви не могли би відійти в сторону, а то я ніяк не можу добре сфотографувати візерунок на цій церковці».

Інколи наші добрі діла вважаємо добрими через те, що ми собі так подумали, а в результаті виявляється, що це зовсім протилежне і деколи непотрібне, те що заважає доброму ділі, яке так очікує ближній.