[1]
Дорогі браття і сестри у неділю по Вознесінні ми згадуємо перший Вселенський собор, що відбувся у м.Нікея у 325 році. Цей собор ми пам’ятаємо на кожній літургії, адже, коли молимось молитву “Символ Віри”, молимось тим текстом, який склали, а радше почали складати, святі соборові отці у Нікеї.
Цей святий текст визнаний усіма християнськими церквами як основа християнської віри. Ясні і чіткі твердження, що називаються по-церковному “догми”, допомагають віруючому християнинові мати в одній молитві чіткі постулати своєї віри. Саме тому достойно є, щоб кожен християнин знав напам’ять цей молитовний гімн. І не тільки знав, але й розумів, що це правда нашої віри.
Як для математики табличка множення, так для нашого духовного життя – молитва “Вірую”
Нажаль, ще подекуди зустрічаються ті, хто не знає молитви “Вірую” і є ті, хто, навіть, якщо її знає напам’ять, але ще не познайомився, не пізнав її, і тому для них вона є лише набір слів.
Проповідувати Христове Євангеліє – це святе доручення нашого Спасителя і виконувати його потрібно достойно нашого пережиття його присутності в нашому житті і також ясності нашої віри.
Символ нашої віри “Вірую” тому і називається символом, бо символізує те, що має бути виявом віри в нашому щоденному житті.
Сам Сивол віри поділяється на 2 частини:
Вияв нашої віри в Єдиного Бога:
Отця, Вседержителя, Творця неба із землі, і всього видимого і невидимого.
в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого…
В Духа Святого…
Вияв нашої віри в Правди, догми
Вірую Єдину Святу Соборну Апостольську Церкву, Ісповідую одне хрищення на відпущення гріхів, очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку.
Догматичний гімн став нашою молитвою
З волі святих отців – символ віри почали читати на Богослуженнях і так він перейшов у молитву. Слово “Вірую” є першим словом і воно дає цей молитовний характер на цілий текст. Хто у вірує, той спасеться
Вірую – це свідчення нашої християнської віри. Це істина, яка зійшла з неба і тепер є даром нашого спасіння. Вірую – це є коротке узагальнення цілої історії між Богом і людиною.
Таким чином кожного разу, коли ми молимось цим символом віри – ми відновлюємо суть нашої віри.
Коли читаємо його і пригадуємо його собі, то творим Богомисліє, катехизм, пізнання Христової науки.
Коли говоримо, щоб інші чули, то творимо свідчення християнської віри – стаємо місіонарями.
Символ віри – початком нашого християнського життя в часі Св.Хрищення і має бути кінцем нашого перебування на цій землі в часі нашого відходу, щом ми разом із апостолом Павлом сказали:
Я боровся доброю борнею, біг скінчив, віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але й всім тим, що з любов’ю чекали на Його появу. (2 послання ап. Павла до Тимотея 4, 5-8)
Йоана 17,1-13