Дорогі браття і сестри у Христі, ми ті, котрі покликані до святості, у цю неділю “Всіх святих” звернімо увагу на слова із Святого Письма: “Будьте святі, бо я святий” (1 Пет. 1, 15), а також “по вчинках ваших пізнають, що ви мої учні”, і ще: “Хто не візьме свого хреста і не піде за мною, той мене недостойний”.
Наслідування Христа – це подорож до неба дорогою святості
Що ж це є “святість”? Чи це – ідеальність? Бездоганність? А може “кращість серед усіх” чи “захоплююча незвичайність, чудотворність, дивовижність”? Багато релігій по-різному визначають цей термін, але всі об’єднуються у тому, що святість – це доброта, це протилежність злому. Шкода, що святість стала розумітися також як відмінна від звичайної людськості, що вона стала незвичайний, ненормальним явищем. У задумі Бога так не було і та не є. Святість – це не є привілей для деяких, до святості покликані всі, без виключення.
Призначеність Богу – Твоє від Твоїх Тобі приносимо
В єврейській традиції, а згодом і в християнстві, слово святий “кедош” означає призначеність Богу. Тобто, що особа або річ є призначена для служіння Богові. Людина від моменту присвячення заявляла, що тільки Бог мав право відносно долі і використання того чи іншого. Богопосвячені особи – це ті, що посвятилися на служіння Богу і, навіть, якщо здійснюють не релігійні обряди, то творять всі ділання на славу Божу. Освячені предмети, святі діяння – це ті, що посвячені Богу і на Боже служіння, звітси Богослуження, тобто святі обряди служіння. Також святі місця – це вияв особливої присутності Бога.
Покликання наше – це освячувати наше життя і все, що наповняє його, є невід’ємною його частиною. Колись все було святим і освяченим, але через гріх прийшло осквернення, що не знищило святість, яка є вічною, але затьмарило її, ось тому наше завдання відновлювати те, що було загублено.
Святість – це дар, що сходить від Бога
У християнстві Святість – це не є елемент особистий, який людина здобуває своїми силами, це не ознака характеру чи самоудосконалення.
Наша віра – це діалог між Богом і людиною. А в цьому діалозі є дарування святості Богом і прийняття її людиною. Нам належить бути відкритими на цей дар і його утримувати особливо в часі спокус.
Святість – це наслідування Христа, яке починається від святого Хрищення в ім’я Пресвятої Трійці. Саме тоді наші батьки вирішили нам дарувати початок духовного життя і ми освятилися. Що сталось із нашою святістю ми вже знаємо із історії нашого життя. Знаємо також, що її можна відновити через щире розкаяння і відпущення гріхів.
Наповнюючи наше видиме життя невидимим, матеріальність – духовністю, відновлюємо первісний образ і подобу Божу – відновлюємо Лик Божий у нас, а отже повертаємо і Святість.
Духовне життя – це наповнення духом Христа.
Ми вже належимо тільки до себе чи є рабами противника святості, але вертаємося до Бога. Це повернення є відновлення єдності із Ним. Цей вибір ми маємо підтвердити кожного дня, у кожній ситуації. Деколи ми спокушаємось і деколи падаємо в гріх. Тому повернення до святості називається: навернення! Навернутися – це означає повернутися у сторону Бога, щоб далі наслідувати Його і бути з Ним.
І коли ми не живемо життям достойним, християнським, коли підпадаємо під вплив світу, кажучи, що тепер святих немає, що всі чинять гріхи і ми чинимо – це означає, що ми втрачаємо діалог із Богом, від якого і походить святість.
“Бо Ти єси освячення наше!”
Дехто зневірюється в святості, бо падає дуже часто під спокусами. Чи часом це не причина в тому, що дуже покладається на власні сили і мало на Божі? Боротьба з пристрастями чи злими звичками має бути в з допомогою Божою і Божою силою. Коли будемо в єдності із Ним, то злі сили самі відступлять, боячись Творця Вседержителя.
А коли ми виправдовуємо свою слабкість і дивимось на інших, то найперше виявляємо свою маловіру, а часом і безвір’я в Бога. Так поповнюємо гріх і вчиняємо навіть святотатство, адже знищуємо в собі образ і подобу Божу, нашу святість.
Чому мало святих у наш час?
А може і їх не є так мало, як видається. Святість не криклива, як грішність. Святість – це звичайний, природній стан божого створіння. Вона тиха і смиренна, лагідна і милосердна. Святість – це відблиск Бога, що спадає на нас! Дивлячись на святих людей, ми найперше бачимо Бога, Його відблиск Слави і присутності серед нас.
Святість – це виконувати добре кожну добру справу Богові на славу і людям на користь. Це хіба так важко? Якщо ні, то бажаймо святості один одному, пишімо у смс-ках і соц-мережах, нагадуючи про це, молімось за це, допомагаймо один одному йти цим шляхом. А в день “Всіх святих” подякуймо за дар святості для кожного з нас і згадаймо тих, хто прийняв цей дар і прожив ним ціле життя.
Без сумніву кількість святих перевищує кількість імен поміщених в церковний календар, або просто записані в історії. Велика кількість святих залишилась у незнанні, але всі вони стануть явними при кінці світу. Визнаних святих нас закликають до почитання, щоб вшанувати цих подвижників Божих, набратися у них мужності і охоти жити за наукою Христа, і таким чином також дійти до святості.
Євангеліє: Матея 10,32-33-37-38; 19, 27-30.
Неділя всіх святих