Дорогі браття і сестри, чуємо цю розповідь про гадаринський край і переконуємося, що як тоді, так і сьогодні, як там, так і в інших кутках землі далі існує така різновидність життя: є ті, хто називає себе суспільством, а є ті, хто не входить в число тих “достойних”.
Подумаймо: у цей час наше суспільство є для матеріального блага і його здобутків чи для людини, щоб розвинути її людські якості, щоб вона стала в повноті людиною? Яка в дійсності є криза в економіці чи в людині?Сьогоднішня історія розповідає нам про двох біснуватих, котрі жили в стороні від суспільства, на кладовищі. Вони, відмежовані, ізольовані від усіх, жили у безнадії, що може щось змінитися в їхньому житті. Вони були агресивні. Ми знаємо, що агресія часто виступає, як спосіб захисту від інших, тих, хто завдав тобі болю. Духи раділи від того, що забуті і відкинені люди, тепер знаходяться у їхній повній владі. При цьому всьому інші люди жили поруч, жили своїм щоденним життям у своєму місті. Все ніби нормально було – спокійно. Головне що існував принцип: не чіпати спокій інших, не робити шкоди і тебе також не будуть рухати. Це не були ознаки справжньої кризи суспільства?
Забуті людьми, але не Богом
Ось одного дня приходить Христос і порушує спокій біснуватих, жителів того народу, спокій всього суспільства. Робить добро: повертає духовне життя двом духовнонедужим, повертає народу їхніх земляків, родичів у сім’ї, повертає мир і спокій місцевості. Але …. робить шкоду: дає нагоду знищити матеріальне добро – стадо свиней.
І ось тут, стається незрозуміла ситуація. Народ, що вийшов із міста, попросив Ісуса залишити їхній край і йти геть. Замість подяки – слова докору, замість гостинності – видворення з їхньої землі? Тут Ісус нічого не пояснює. Може Він залишає цю ситуацію нам на роздуми?
Матеріальне благо, чи людське щастя
У цьому краю вигодовувати свині було справжнім бізнесом, що приносив великі прибутки. Математично порахувавши, що ж то буде, якщо після кожного зцілення буде гинути ціле стадо свиней? – люди зробили простий висновок, що це НЕВИГІДНО.
Але ціною ж цього матеріального добра було врятовано життя людям, повернено їм щастя! Хіба це не було достойним рішенням?
Ось так і є: коли кожен думає сам за себе, тоді слабі залишаються із своїми слабостями в стороні, а багаті те і роблять, що бережуть свій статус і бояться за своє багатство.
Чи не продовжується сьогодні історія із гадаринським краєм?
Подумаймо: чи слово “вигідно” часом не стало основним критерієм відносин між людьми? Математична вигідність у математичному прибутку замінила такі слова як дружба, любов, людяність, родина, сім’я…
сучасне суспільство створило також багато структур для тих, хто заважає у спокійному житті. Тепер у час кризи їх називають невигідними для суспільства. До цього прошарку тепер починають належати особи пенсійного віку, неповносправні та інші.
Люди самі створили гроші і тепер живуть лише заради них. Через вигідність по грошах вимірюється все. І якщо з грішми щось стається, тоді починається панічний страх: що ж це буде, як тепер жити?
Змінили логіку життя і тепер не розуміють це життя і що в ньому твориться. Найгірше, що потім хтось нам підкидає думку, що так має бути. Складається враження, що в цьому хаосі , навіть, Бог нас забув. Але це не так!
Навіть, якщо багато не відчувають реальної присутності Христа, то завдяки нашій присутності, Його присутність буде видима. Ми тепер покликані продовжувати діло нашого Спасителя, особливо у відношенні до найбільш опущених, покинутих, “непотрібних”!
Бог нас пам’ятає! Він готовий допомогти нам, навіть ціною приниження і невдячності зі сторони людей. Не втрачаймо надії навіть тоді, коли люди нас відкинули, нас стороняться, обминають.
Продовжуймо далі уповати на Бога, навіть якщо будемо почуватися відгородженими від суспільства. Бог є з нами! Бог показує свою любов через Свого Сина, Ісуса Христа, любов Його велика і не зупиниться, навіть, якщо в жертву потрібно принести матеріальне благо, навіть своє тіло.
Благодаримо тебе, наш Господи, що ми для Тебе ніколи не є відкинуті, ніколи не були невигідні, ніколи не були небажані.
Матея 8:28-34